Одеський археологічний музей – одна із найвідоміших будівель міста. Розташований на розі Ланжеронівської та Думської площ будинок музею разом з Англійським клубом формує ансамбль площі, якою починається Приморський бульвар [7, с. 182]. Музей заснований у 1825 р. є одним із найдавніших в Україні. Його відкриттю передувала низка археологічних знахідок у Північному Причорномор’ї та перші наукові спроби їх інтерпретувати.

Велику увагу збереженню знахідок приділяли керівники міста та краю: А. Рішельє, О. Ланжерон, але особливо М. Воронцов. Останній підтримував усі починання фахівців-археологів, серед котрих у першу чергу були І. Стемпковський та І. Бларамберг. Саме І. Стемпковський обґрунтував необхідність створення спеціального музею, а І. Бларамберг передав йому колекцію власних раритетів: монети, написи, книги, речі зі Стародавнього Єгипту. Першим директором музею став І. Бларамберг [5, с. 544].

Другий етап діяльності – заснування в 1839 р. Одеського товариства історії і старожитностей та музею при ньому (для цього побудували спеціальну споруду).

У 1858 р. завдяки зусиллям професора М. Мурзакевича два музеї об’єднано в один, у 1872 р. він отримав статус імператорського. Значний внесок у його розвиток зробив Г. Маразлі, який ініціював будівництво нового приміщення музею та надав свої кошти (спільно з міською думою) [6, с. 183].

Будівля музею побудована у 1883 р. за проєктом і під керівництвом архітектора Фелікса Гонсіоровського [1, с. 40].

Будівля з використанням форм неогрецького стилю, одно- та двоповерховий будинок розташований на схилі. Об’ємно-просторову структуру споруди формують три компартименти, які становлять єдине ціле: прямокутний у плані центральний, де міститься головний експозиційний зал, та суміжні з ним Г-подібний у плані і прямокутний з напівротондою. Головний фасад акцентовано чотириколонним портиком коринфського ордера з повним антаблементом і трикутним фронтоном. Колони спираються на стінку двобічних сходів, що ведуть на розташовану в рівні 1-го поверху відкриту терасу перед головним входом [8, с. 182].

Приміщення музею із-за крутого нахилу розміщені асиметрично, але це майже не відчутно, так як центральне положення займає велика експозиційна зала [7, с. 55].

Внутрішнє розпланування побудоване на домінуванні головного експозиційного залу, обабіч якого розташовані анфіладно сполучені між собою малі зали та вестибюль. Стіни муровані з блоків черепашнику; перекриття – коробові склепіння у нижньому поверсі та плоскі балкові – у верхньому; фасади потиньковані.

Найвиразнішою є композиція головного фасаду, центрально-осьова симетрія якого закріплена головним входом з монументальним портиком. Стіни прорізані великими півциркульними вікнами та членовані міжвіконними пілястрами. Їхній крупний масштаб підкреслює вкритий дощаним рустом масивний цоколь з невеликими прямокутними вікнами [8, с. 182].

Вхідний портал – основний елемент архітектури будівлі, що справляє величне враження на відвідувачів музею. Високі художні переваги музею були визнані ще в кінці ХІХ ст. [1, с. 41].

Інтер’єр музею вирішено в дусі елліністичної ордерної класики. Привертає увагу урочисте стримане оздоблення головного залу та його тематична відповідність експозиції часів античності [8, с. 182].

Колекція музею являє собою найбільш велике зібрання давніх пам’яток Північного Причорномор’я.

У фондах музею зберігається більше 170 тис. експонатів, знайдених при археологічних розкопках. Експозиція музею розміщується у 10 залах [3].

Експозиція побудована за хронологічно-територіальним планом і охоплює епохи палеоліту, енеолоіту, доби бронзи, скіфо-античний період, середньовіччя.

У музеї зберігається найбільша в Україні збірка античних раритетів: близько 200 зразків скульптури, мармурових архітектурних деталей, 800 ваз, унікальна в Україні збірка скульптур із Кіпру та інші унікальні експонати. При музеї знаходиться бібліотека, яка налічує близько 32 тис. томів спеціальної літератури та реставраційна майстерня [5, с. 545].

Цікавий факт – існують дві будівлі-близнюки знаменитого музею – один в Одесі, інший – в портовому Херсоні. З’явилися вони практично одночасно з музеєм, в часи правління в Одесі міського голови Г. Маразлі [1].

Наукова слава музею поширилася по всій Європі, а його будівля є важливою пам’яткою архітектури кінця XIX ст. в забудові історичної частини міста [5].

Список використанних джерел:

1. Заболотная Л. Феликс Гонсиоровский и Херсонская библиотека / Л. Заболотная, Н. Мотырева // DOM. COM. – 2009. – № 5. – С. 40–41 : ил.
2. Історико-містобудівні дослідження Одеси / В. І. Тимофієнко [та ін.] ; за ред. В. В. Вечерського ; М-во культури і туризму України, Держ. служба з питань нац. культур. спадщини, Наук.-дослід. ін-т пам’яткоохорон. дослідж. –Київ : Фенікс, 2008. – 157, [168] с., [2] вкл. арк. : іл., кольор. іл., плани. – Бібліогр.: с. 132–155 та в підрядк. прим.
3. Одесский археологический музей : путеводитель / сост.: Э. Ф. Патокова [и др.]. – Одесса : Маяк, 1970. – 64 с. : ил.
4. Одесский археологический музей АН УССР : путеводитель / сост.: Г. А. Дзис-Райко [и др.]. – Изд. 2-е, испр. и доп. – Одесса : [б. и.], 1975. – 26 с., [12] вкл. л. : цв. ил.
5. Охотніков С. Б. Одеський археологічний музей / С. Б. Охотніков // Енциклопедія історії України : в 10 т. / Нац. акад. наук України, Ін-т історії України ; ред. рада: В. М. Литвин (голова) [та ін.] ; редкол.: В. А. Смолій (голова) [та ін.]. – Київ : Наук. думка, 2010. – Т. 7: Мл–О. – С. 544–545 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.
6. Охотніков С. Б. Одеський археологічний музей НАНУ / С. Б. Охотніков // Енциклопедія Сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України ; голов. редкол.: І. М. Дзюба [та ін.]. – Київ : Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України, 2022. – Т. 24: О. – С. 183–184 : іл.
7. Тимофеенко В. И. Одесса : архитектур.-ист. очерк / В. И. Тимофеенко ; Госстрой СССР, Гос. ком. по гражд. стр-ву и архитектуре, Науч.-исслед. ин-т теории, истории и перспектив. проблем сов. архитектуры (Киев). – 2-е изд., стереотип. – Киев : Будівельник, 1984. – 160 с., [8] вкл. л. : ил., цв. ил.
8. Тищенко О. І. Будинок археологічного музею / О. І. Тищенко // Пам’ятки архітектури та містобудування України : довід. Держ. реєстру нац. культур. надбання / В. В. Вечерський [та ін.] ; за ред.: А. П. Мардера, В. В. Вечерського ; редкол.: В. М. Гусаков (голова) [та ін.]. – Київ : Техніка, 2000. – С. 182 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.

Підготувала Анастасія Проценко