Любов
Михайлівна Панченко (02.02.1938, с. Яблунька
Київська обл. – 30.04.2022, м. Буча Київська обл.) – українська художниця-шістдесятниця, модельєр.
неподалік Києва в селі, яке згодом стало районом міста Бучі. Після закінчення
семирічки, попри несхвалення батьків, вступила до Київського училища
прикладного мистецтва на відділення вишивки. Мешкаючи в гуртожитку, Любов часто
хворіла, недоїдала, що призвело до дистрофії і тривалого лікування. Після
закінчення навчання працювала в кравецькій майстерні. Маючи велике бажання
продовжувати навчання, вона вступила на вечірнє відділення факультету графіки Київської
філії Українського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова. Під час навчання
опанувала техніку ліногравюри, багато малювала, подорожувала поліськими селами,
збираючи рушники, сорочки, зразки вишивки.
Любов Панченко була членом Клубу творчої молоді, товаришувала з А. Горською, Л. Семикіною, Г. Севрук, Є. Сверстюком, М. Плахотнюком, Н. Світличною. Художниця оформлювала афіші для літературних вечорів, створювала ескізи українських рушників, моделювала вбрання учасникам хору «Жайворонок», шила свити й вишивала сорочки на прохання знайомих. Її роботи вирізнялисянаціональним колоритом. Вона розробляла стилістично яскравийнаціональний одяг, робила традиційне національне вбрання сучасним.
Любов Михайлівна застосовувала різні художньо-технічні прийоми для створення вбрання – вишивку, гаптування, аплікації, що надавали особливого шарму виробам. Розробки її одягу й схемидлявишивання друкували в журналі «Радянська жінка» в 1960 – початку 1970 років.
На середину 1960-х років припав розквіт таланту Л. Панченко. У 1965-му році з подорожі до Карпат Любов Панченко привезла велику серію акварелей і малюнків. Також художниця створювала ліричні пейзажі рідної Бучі, Ірпеня й Києва.
У 1970-ті роки її картини побачив київський художник Олексій Олійник, закохався спочатку в роботи, а потім і в саму Любу. Чоловік намагався зробити все можливе для підтримки Любові Панченко й розвитку її таланту.
Л. Панченко працювала в Проектно-конструкторському технологічному інституті художницею-модельєром, а також у Республіканському будинку моделей, мріяла про творчу реалізацію, виставки й публікації. Натомість були відмови й роки замовчування. У 1988 році вперше за багато років відбулася виставка творів Л. Панченко в редакції журналу «Київ». За довге творче життя мисткині виставок з її роботами було небагато. Любов Панченко і її творчість були невідомими для широкого загалу.
У 1994 році її чоловік, Олексій Олійник, помер і Любов відтоді жила самотньо в маленькому будиночку з неналагодженим побутом.
Свою творчу спадщину художниця передала в Музей шістдесятництва до 24 лютого 2022 року. Під час російської окупації Бучівесною 2022 року Любов Панченко залишалася в рідному місті. Від вибухів постраждав її будинок, мисткиня потребувала допомоги й догляду, голодувала. Після звільнення Бучі волонтери вивезли Любов Панченко в лікарню до Києва. Небайдужі люди зібрали гроші на лікування, та було запізно – 30 квітня 2022 року Любов Михайлівна померла. Похована в Бучі.
У вересні 2022 року вийшов друком перший альбом художниці «Любов Панченко. Повернення» у видавництві «Видавець Олександр Савчук». Альбом став першим і поки єдиним виданням творів Л. Панченко, підсумком життя мисткині та спробою повернення її імені в українське мистецтво.
Використана література:
1. Любов Панченко. Повернення : альбом / Укр. ін-т нац. пам”яті, Музей історії м. Києва, Музей шістдесятництва ; передм.: О. Лодзинська, В. Первальський, Д. Клочко ; упоряд.: О. Лодзинська, Л. Крупник. – Київ ; Харків : Вид. Олександр Савчук, 2022. – 256 с. : кольор. іл.
2. Поклад Н. І. Мистецькі шляхи Любові Панченко / Н. І. Поклад // Народна творчість та етнографія. 1989. – № 1. – С. 66 – 68 : іл.
