Пата Тетяна Якимівна (20.02.1884 – 07.12.1976) – українська художниця, викладачка петриківського розпису, заслужена майстриня народної творчості УРСР.

Петриківський розпис, або «петриківка», – українське декоративно-орнаментальне народне малярство, яке зародилось в селищі Петриківці на Дніпропетровщині. Із покоління в покоління передаються традиції петриківського розпису. У 1920-ті роки в Петриківці сформувалося покоління талановитих майстринь, що заклали основи петриківського розпису. Серед яких була Тетяна Якимівна Пата.

Народилася Тетяна Пата 20 лютого 1884 року в селищі Петриківці Новомосковського повіту Катеринославської губернії (нині селище Дніпровського району Дніпропетровської області) в бідній багатодітній селянській родині Якима Мартиненка. З дитинства Т. Пата мала хист до малювання, займалася розписами хат і скринь. У дев»ятнадцять років вийшла заміж за теслю Леонтія Пату. Чоловік майстрував скрині, Тетяна своїми барвами додавала їм краси. Т. Пата виконувала на замовлення кальовки на папері. Це були невеликі за розміром букети з квітів і ягід. У 1914 році майстриня залишилася вдовою з чотирма дітьми.

На творчу долю майстрині вплинув історик та етнограф Дмитро Іванович Яворницький. Він першим сприяв громадському визнанню творів Тетяни Пати, як справжніх цінностей народного мистецтва.

У 1913 році професор Д. Яворницький порадив художниці Е. Евенбах поїхати до Петриківки й ознайомитися там з народним мистецтвом. Евенбах привезла з Петриківки десять фрагментів розпису для коминів роботи Пати. «Т. Пата згадує, як вона виконувала окремі фрагменти розпису на папері на замовлення Евенбах і як остання умовляла її переїхати до Петербурга, щоб там працювати художницею на текстильній фабриці. Не згодилась Тетяна Пата покинути рідну Петриківку, незабаром, у 1914 році, загинув на фронті її чоловік, і залишилася вона вдовою з чотирма малими дітьми. Важко було їй заробляти на хліб своїми малюнками, хоч траплялися іноді й кращі замовлення. 1915 року надіслала Т. Пата свої малюнки для килимів і скатертей на Полтавську фабрику» [7, с. 6]. 

У 1924–1926 роках Т. Пата на замовлення Д. Яворницького зробила екскізи розпису коминів і килимів для Дніпропетровського історичного музею.

У 1926–1928 роках Т. Пата виконала на замовлення мистецтвознавиці Є. Берченко малюнки петриківських квітів.

У 1930 р. Т. Пата вступила до колгоспу, та продовжувала малювати.

У 1935 р. Т. Пата очолила групу народних майстринь-петриківчанок, яких запросили до Києва на роботу в Центральні експериментальні майстерні при Київському музеї українського мистецтва, що розміщувалися на території Києво-Печерської лаври, для підготовки Першої республіканської виставки народної творчості.

Важливою подією в житті Тетяни Пати стала Перша республіканська виставка народної творчості, що відкрилася в Києві в 1936 році. На виставці експонувалися роботи майстрині, які були високо оцінені. Після виставки Тетяна Якимівна здобула звання майстра народного мистецтва. У тому ж році завдяки старанням художника й мистецтвознавця Олександра Феодосійовича Стативи (1898–1965) у Петриківці відкрилася школа декоративного малювання. Головним викладачем на довгі роки стала Тетяна Пата. 

У школі декоративного малювання в Петриківці готували художників та інструкторів для роботи в різних галузях художньої промисловості. Заклад проіснував з 1936 по 1941 роки. За цей період здійснено чотири випуски фахівців – перший з дворічним навчанням, а три останні – з трирічним. Композицію орнаменту викладала в школі Т. Пата, а згодом і її донька. З петриківської школи декоративного малювання під керівництвом Т. Пати вийшло ціле покоління талановитих майстрів.

Тетяна Пата – одна з найстаріших петриківських майстринь декоративного розпису. Її техніка надзвичайно різноманітна. Майстриня поєднувала широкий соковитий мазок з легкими, переривчастими мазками, трісочкою робила тоненькі прожилки в середині листочка, пензликом з котячої шерсті виписувала його краєчки, пальцем руки вимальовувала прозорі круглі ягоди. Пишні квіти, стиглі ягоди й птахи характерні для малюнків художниці. Починаючи малювати, Т. Пата, як і всі петриківські майстри, спочатку наносила в центрі великі плями квітів або ягід, потім доповнювала їх дрібнішими елементами й завершувала композицію пуп»янками, листочками, травинками. У багатьох композиціях мисткині зустрічаються зображення птахів. Це зозулі, фазани, пави, голуби, яких вона не просто малювала на кущах калини, серед квітів, а створювала своєрідну картинку. Птахи в композиціях не фантастичні, а скоріше близькі до натури. 

Писала Тетяна Пата, як і всі петриківчани, не фабричними пензликами, а саморобними – з котячої шерсті. Тетяна Якимівна була майстром у виконанні складної техніки орнаментального петриківського письма. Користувалася, крім саморобних пензликів, стеблиною оситняку, тоненькі прожилки вишкрябувала рогозою, об»ємні ягоди малювала просто пальцем.

Основними традиційними композиційними сюжетами петриківського розпису є декоративні панно, що часто нагадують килими, вазони, букети тощо. Ці види композицій використовувалися в настінному розпису як компоненти архітектурного декору інтер»єру.

Тетяна Якимівна створювала орнаментальні рослинні композиції у вигляді фризів і декоративних панно, ескізи рушників, виконувала розписи коминів і стін, оформляла книжки, малювала листівки. Майстриня була учасницею українських і міжнародних мистецьких виставок. Роботи Тетяни Якимівни Пати зберігаються в українських музеях, зокрема, Національному музеї декоративного мистецтва України (Київ) і Дніпровському художньому музеї (Дніпро). Одна з робіт відомої петриківчанки зберігається у фонді Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного.

Петриківський розпис є не лише історією народного мистецтва, петриківка розвивається й набуває нових рис.5 грудня 2013 року петриківський розпис внесено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.

 Використана література:

1. Корнієнко І. С. Народні таланти : нариси / І. С. Корнієнко ; ред. Т. С. Курашова. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1959. – 103 с., [11] вкл. арк. : іл., кольор. іл.

2. Митці України : енциклопед. довід. / за ред. А. В. Кудрицького ; упоряд.: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. – Київ : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1992. – 846 с.

3. Петриківськийрозпис: малюнки. – [Б. м. : б. в., 19–]. – 29 арк.

4. Петриківські розписи / авт. вступ. ст. та упоряд. Н. О. Глухенька. – Київ : Мистецтво, 1973. – [104] с. : іл., кольор. іл. – (Майстри декоративного розпису).

5. Петриківськийрозпис. Джерела : [альбом] / упоряд. О. Шестакова. – Київ : Мистецтво, 2018. – 79 с. : кольор. іл.

6. Тетяна Пата : [альбом] / авт. передм., упоряд. Н. О. Глухенька. – Київ : Мистецтво, 1973. – 93 с. : іл., кольор. іл., портр. – Назва, текст: укр., рос., англ.

7. Українські декоративні розписи / упоряд. В. Нагай. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ., 1957. – [8] с., [26] вкл. арк. : кольор. іл. – Текст: укр., англ.

8. Украинское народное искусство : ковроделие, ткачество, вышивка, роспись, гончарные изделия / ред. П. А. Полуянов. – М. ; Л. : Искусство, 1938. – [22] с., [37] вкл. л. : цв. ил. – Парал. загл.: укр.

9. Чистемистецтво : [матеріали вист.], 13 квіт. – 9 трав. 2017 р., м. Київ / Нац. культур.-мистец. комплекс «Мистецький арсенал». – Київ : Родовід, 2017. – 304 с. : іл. – Назва, текст: укр., англ.