Павлуцький Григорій Григорович (19.01.1861, м. Київ – 15.03.1924, м. Київ) – антикознавець, історик українського мистецтва, педагог, доктор історії і теорії мистецтв, заслужений ординарний професор Імператорського університету святого Володимира (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка).
Народився Г. Павлуцький у родині доктора медицини. Після закінчення 3-ї Київської гімназії Г. Павлуцький вступив на історико-філологічний факультет Київського університету святого Володимира. Своїм учителем, який вплинув на формування світогляду, майбутній дослідник вважав історика, професора Київського університету Ю. Кулаковського.
Після закінчення університету в 1886 році Г. Павлуцький поїхав за кордон на два роки, де вивчав у європейських музеях і бібліотеках пам”ятки архітектури й мистецтва. У 1889 році, після успішного захисту кандидатської дисертації, Г. Павлуцький був зарахований до Київського університету на посаду приват-доцента. Після захисту докторської дисертації в 1897 році його було обрано на посаду екстра-ординарного, а в 1906 році – ординарного професора кафедри історії мистецтв Київського університету, де він працював до 1924 року. Таким чином усе життя й діяльність Г. Павлуцького були пов”язані з Київським університетом.
Г. Павлуцький читав лекції з історії мистецтва в інших закладах освіти (Вищі жіночі курси, художня школа М. Мурашка, Українська академія мистецтв), брав активну участь у роботі наукових товариств (Історичне товариство Нестора-Літописця, Українське наукове товариство) й мистецьких об”єднань (Київський союз художників, Товариство діячів українського пластичного мистецтва та ін.).
Коло наукових інтересів вченого було широким. Поряд із дослідженням мистецтва стародавньої Греції, Г. Павлуцький вивчав українське мистецтво й архітектурні пам”ятки.
У 1901 році члени Історичного товариства Нестора-Літописця вирушили в експедицію українськими губерніями, зокрема, Київську, Подільську, Волинську, Чернігівську й Полтавську. Зібрані матеріали потребували доопрацювання й узагальнення. Тому підготувати матеріали для публікації доручили професору Павлуцькому. «Університет св. Володимира призначив йому грошову субсидію і відрядив для подальшого вивчення українських старожитностей. Павлуцький вирішив зупинитись у першу чергу на пам”ятках дерев”яної церковної архітектури ХІІІ та ХVІІІ століть, які більше ніж інші, приречені швидкоплинним часом на загибель. Він узяв деякі матеріали своїх колег з комісії і піддав ретельному обстеженню Київську, Подільську та Волинську губернії, маючи на увазі продовжувати в майбутньому дослідження інших регіонів. <…> З притаманною йому пунктуальністю Павлуцький зробив обміри, викреслив плани й розтини, сфотографував виявлені пам”ятки церковної архітектури. Описам пам”яток передує ґрунтовне дослідження, в якому автор, по суті, вперше окреслює характер, простежує походження, визначає ступінь самобутності й певної залежності від сторонніх впливів давнього дерев”яного церковного зодчества на терені України.
Так з”явилось видання, якому судилось стати одним з найвизначніших у науковій мистецтвознавчій спадщині. Високий професіоналізм в опрацюванні матеріалу, його джерельний характер, високий поліграфічний рівень забезпечили книзі неминущу наукову цінність. Вийшла вона 1905 року в Києві під грифом імператорського Московського археологічного товариства і називалась «Старожитності України. Вип. 1. Дерев”яні на кам”яні храми України. На превеликий жаль, цей перший випуск був і останнім, що нерідко траплялось в історії нашої культури». [1, с. 15–16].
У період 1917–1921 років Г. Павлуцький активно займався створенням мистецьких об”єднань, реорганізацією художньої освіти, включно із заснуванням Української академії мистецтв, поверненням культурних цінностей в Україну, реставрацією монументальних пам”яток, насамперед Софії Київської, проведенням конкурсів на державні символи тощо. Г. Павлуцький брав участь у підготовчих роботах до археологічних з”їздів, читав доповіді на наукових заходах.
Учнями Г. Павлуцького вважали себе Ф. Ернст, С. Гіляров та ін.
Праця Г. Павлуцького «Історія українського орнаменту» вийшла друком після смерті автора. У 1927 році в Археологічному комітеті Української академії наук було вирішено надрукувати незакінчену працю Г. Павлуцького «Історія українського орнаменту», у тому вигляді, який залишив автор. Було віддруковано 1300 примірників. Передмову написав М. Макаренко, оздобивши видання обкладинкою. У книжці вміщено фотографію Г. Павлуцького і його біографію, написану М. Макаренком.
«Можна вибудувати перелік того, у чому Павлуцький мав безперечну першість у Києві доби Російської імперії: Фото 10
– запровадження компаративного (історико-порівняльного) методу в мистецтвознавчі дослідження;
– викладання світового мистецтва після доби Греції і Риму на рівні університету (від Ренесансу й далі);
– формування історичних і теоретичних засновків українського пам”яткознавства;
– впровадження терміна українське бароко;
– комплексне студіювання історії української орнаментики». [11, с. 105].
Дослідження Г. Павлуцького з історії античного, візантійського й особливо давнього українського мистецтва й сьогодні становлять значний інтерес. Фото 11
Використана література:
1. Афанасьєв В. Дослідник українського мистецтва Григорій Павлуцький / В. Афанасьєв // Народна творчість та етнографія. – 2003. – № 4. – С. 13–22.
2. Денисенко О. Григорій Павлуцький та його внесок у пам2яткоохоронну справу / О. Денисенко // Краєзнавство. –1999. – № 1 –4. – С. 115–118.
3. Новицький О. Проф. Г. Павлуцкий / О. Новицький // Теорія та історія архітектури і містобудування : зб. наук. пр. –Київ : НДІТІАМ, 1998. –Вип. 2. – С. 169–172.
4. Павлуцький Г. Г. Дерев2яні та муровані храми України / Г. Г.Павлуцький. – Харків : Савчук О. О., 2017. – 213 с. : іл.
5. ПавлуцкийГ. Г.Древности Украины. Вып. 1. Деревянные и каменные храмы/ Г. Г. Павлуцкий.– Киев : [б. и.], 1905.– (Тип. С. В. Кульженко). – III, 124 с., [12] вкл. л. : ил.
6. Павлуцкий Г. Древнегреческие росписные вазы / Г. Павлуцкий. – Киев : Т-во И. Н. Кушнеров и К°, Киев. отд, 1889. – 72 с.
7. Павлуцький Г. Історіяукраїнськогоорнаменту/ Г. Павлуцький ; передм. М. Макаренка ; Укр. акад. наук, Всеукр. археолог. ком. – Київ : Друк. Укр. акад. наук, 1927. – 27 с., [1] вкл. арк. : іл., портр.
8. Павлуцкий Г. История искусств: (античный период) : лекции, читанные на Высш. жен. курсах в 1906/7 академ. году в Киеве / Г. Г. Павлуцкий ; Изд. слушательниц и студентов филологов Ун-та Св. Владимира. – Киев : [б. и.], 1910.– (Тип. Акц. о-ва «Петр Барский в Киеве»). – 106 с.
9. Павлуцкий Г. О происхождении форм украинского деревянного церковного зодчества / Г. Г. Павлуцкий. – М. : [б. и.], 1911 (Тип. Г. Лисснера и Д. Собко). – 12 с., [4] вкл. л. : ил.
10. Павлуцкий Г. Творчество Растрелли в области церковного зодчества / Г. Г. Павлуцкий. – Киев : [б. и.], 1912. – (Тип. художеств.-ремесл. учеб. мастерской печ. дела). – 12 с., [1] вкл. л. : ил.
11. Пучков А. Мистецтвознавець Григорій Павлуцький, перший український / А. Пучков. – Нью-Йорк : Алмаз, 2018. – 140 с. : фот.
12. Сторчай О. Художні твори Григорія Павлуцького на київських виставках 1910-х років / О. Сторчай. // Образотворче мистецтво. – 2013. – № 2. –С. 118–119.
13. Удріс І. Григорій Павлуцький: діяльність і спадщина / І. Удріс // Образотворче мистецтво. – 1991. – № 1. – С. 16–19 : іл.
