Читачі журналу «Киевские епархиальные ведомости» у 1910 р. дізналися: «30 июля, в 1 ч. по полудни, в усадьбе Киевской первой гимназии совершил закладку здания Педагогического музея при Киевском учебном округе имени Цесаревича Алексея, преосвященный Павел, епископ Чигиринский, первый викарий Киевской епархии». У фонді бібліотеки зберігаються дві світлини, де зафіксовано урочистий захід.

На час початку будівництва споруди педагогічний музей уже існував десять років, проте не мав постійного приміщення: спочатку розташовувався в гімназії на Печерську, потім – у будівлі на вул. Фундуклеївській (нині – бульвар Богдана Хмельницького), 51, потім – на вул. Ярославів Вал.
28 серпня 1911 р. будівлю на вул. Володимирській, 57 освятили, а 5 жовтня 1912 р. музей було офіційно відкрито. Зведено Педагогічний музей за проектом архітектора Павла Федотовича Альошина, розробленим у 1909 р. для «народної аудиторії» із залом на 514 місць. Будівництвом майбутнього музею займалася найбільша на той час підрядна організація – контора Л. Гінзбурга. У фонді бібліотеки зберігаються унікальні за своєю вартістю кресленики – проектні матеріали, що стосуються Педагогічного музею. Це і ескізи фасаду, його фрагменти, кресленики фасаду, плани всіх поверхів, розрізи споруди, плафони й підлога вестибюлю, план горища, оздоблення залів і багато іншого.

Споруда виконана в класицистичному стилі. Фасади будівлі облицьовані білим каменем кримських родовищ. Ліпний фриз головного фасаду виконаний на тему «Історія педагогіки».
У будівлі було передбачено головну аудиторію, читальний зал і книгосховище на 75 тисяч томів, основний зал для виставок, під другим ярусом головної аудиторії – кільцеподібне фойє для вітрин з експонатами, а також три виставкові зали на третьому поверсі, приміщення для зразкового фізичного кабінету, кімнати для методичної роботи; в цокольному приміщенні – квартири для завідувача та працівників.
У 1917 р. в будівлі Педагогічного музею збиралася на засідання Українська Центральна Рада. Тут 20 листопада 1917 р. було проголошено Українську Народну Республіку, а в ніч з 24 на 25 січня 1918 р. було ухвалено IV Універсал про незалежність України.

4 лютого 1918 р. більшовицькі війська бомбардували будівлю, а 27 грудня того ж року біля музею вибухнула бомба.
У 1921-1924 рр. в будівлі діяв Пролетарський музей, у 1924-1938 рр. – Музей революції.
У 1936-1937 рр. було проведено реконструкцію будівлі за керівництва автора первинної споруди – П. Альошина. Після реконструкції будівлю було розширено таким чином, що приміщення залу отримало підрядне значення, а експозиційні площі значно збільшились.
У 1938-1982 рр. в приміщенні колишнього Педагогічного музею працювала Київська філія Центрального музею В. Леніна. В наш час у споруді розташований Будинок учителя.

Список використаної літератури:

1. Закладка педагогического музея : из епархиальной хроники // Киевские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. – 1910. – № 32. – С. 791.
2. Здание музея В. И. Ленина в Киеве // Строительство и архитектура. – 1961. – № 2. – 35 : ил.
3. Ковалинский В.В. Меценаты Киева / В. В. Ковалинский. – К. : Северин-пресс, 1995. – 368 с. : рис., портр. – Имен. указ.: с. 347-363. – Указ. улиц: с. 364-366.
4. Скібіцька Т. Простота шляхетного стилю: оздоблення Педагогічного музею / Т. Скібіцька, О. Мокроусова // Пам”ятки України : історія та культура. – 2013. – № 11. – С. 24-34 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.