11 грудня 2025 року в Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного відбулася лекція Валерія Лисенка «Передмістна слобідка – Гідропарк».

«Я виросла у Київській Венеції. Цвіли у нас під вікнами акації. А повінь прибувала по інерції. І заливала всі комунікації…» – такими рядками з вірша Ліни Костенко, присвячений історичній місцевості Передмостна слобідка, відкрив захід екскурсовод і києвознавець Валерій Лисенко.

Дитячі роки відомої поетеси пройшли саме на Передмістній слобідці, яку в народі називали не інакше як «Венеція». Це пов’язано з природними умовами й численними затоками місцевості.

Валерій Миколайович розповів, що ще з княжих часів відомі так звані «білі» поселення, звільнені від певних податків, які виконували певні повинності, зокрема дорожну й перевізну. У Києві їх називали слободами, вони стояли на місці перетину древніх шляхів і важливих переправ через Дніпро. На лівому березі Дніпра з ХVІІІ ст. для обслуговування Печерської фортеці утворилася Передмостна слобідка, що була забудована переважно дерев’яними одноповерховими будиночками на сваях. Під час повеней вулицями селища не ходили, а плавали човнами. З часом слобідка почала заселятися робітниками, приписаними до заводу «Арсенал».

Того часу Передмістна слобідка ще не була частиною столиці, а входила до складу Чернігівської губернії. Тільки в 1920-х рр. Передмістна слобідка разом із хуторами Березняки, Позняки, Биківня, Осокорки, Микільською і Воскресенською слобідками була включена до меж Києва у зв’язку з розробленням генеральних планів забудови міста.

У 1853 р. побудовано Ланцюговий міст, який з’єднав слобідку з Києвом. Це був однин із найкрасивіших мостів у Європі й перший капітальний міст через Дніпро, який знаходився в районі сучасного мосту Метро. Ланцюговий міст проіснував протягом 70 років. У 1920 р. польські війська, відступаючи з Києва, підірвали його. У 1925 р. міст відновлено на старих опорах. Автором проєкту реконструкції був професор Київського політехнічного інституту (на той час), академік Євген Оскаровича Патон.

До Другої світової війни Передмістна слобідка була робітничим селищем із промисловими підприємствами, школою, церквою, двома кінотеатрами. Дослідник надав такі дані – 6 тисяч жителів мешкало у 800 будинках на 70-ти вулицях. Відступаючи, Червона армія зруйнувала мости, але під час окупації було налагоджено тимчасові переправи. У свою чергу, відступаючи німецькі війська повністю знищили слобідку, перетворивши її на попіл. Однак нащадки жителів Передмістної слобідки згадують про своє коріння й раз на рік збираються на місці колишніх поселень. Заради тих, кому дорога пам’ять, були створені монументи.

У ході повоєнної відбудови Києва зруйновані місцевості біля Дніпра вирішили перетворити на зону відпочинку. У 1960-х рр. на місці Передмістної слобідки збудовано Гідропарк, через який проходить лінія метро й Броварський проспект.

Віртуальна презентація, що супроводжувала розповідь В. Лисенка, складалася з унікальних світлин, які дали можливість учасникам заходу ще глибше зануритися в атмосферу цієї історичної місцевості.

«В теплі дні тутешні пляжі, атракціони, човнові станції і кафе привертають безліч відвідувачів. Але, на жаль, мало кому відомо, як виглядала й що представляла собою втрачена київська Венеція» – наостанок зауважив києвознавець.

Доповнили розповідь дослідника матеріали з фонду бібліотеки, що експонувалися на фондовій виставці «Дніпровські острови: Венеціанський (Гідропарк), Труханів, Долобецький».

11 грудня 2025 року в Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного відбулася лекція Валерія Лисенка «Передмістна слобідка – Гідропарк».

«Я виросла у Київській Венеції. Цвіли у нас під вікнами акації. А повінь прибувала по інерції. І заливала всі комунікації…» – такими рядками з вірша Ліни Костенко, присвячений історичній місцевості Передмостна слобідка, відкрив захід екскурсовод і києвознавець Валерій Лисенко.

Дитячі роки відомої поетеси пройшли саме на Передмістній слобідці, яку в народі називали не інакше як «Венеція». Це пов’язано з природними умовами й численними затоками місцевості.

Валерій Миколайович розповів, що ще з княжих часів відомі так звані «білі» поселення, звільнені від певних податків, які виконували певні повинності, зокрема дорожну й перевізну. У Києві їх називали слободами, вони стояли на місці перетину древніх шляхів і важливих переправ через Дніпро. На лівому березі Дніпра з ХVІІІ ст. для обслуговування Печерської фортеці утворилася Передмостна слобідка, що була забудована переважно дерев’яними одноповерховими будиночками на сваях. Під час повеней вулицями селища не ходили, а плавали човнами. З часом слобідка почала заселятися робітниками, приписаними до заводу «Арсенал».

Того часу Передмістна слобідка ще не була частиною столиці, а входила до складу Чернігівської губернії. Тільки в 1920-х рр. Передмістна слобідка разом із хуторами Березняки, Позняки, Биківня, Осокорки, Микільською і Воскресенською слобідками була включена до меж Києва у зв’язку з розробленням генеральних планів забудови міста.

У 1853 р. побудовано Ланцюговий міст, який з’єднав слобідку з Києвом. Це був однин із найкрасивіших мостів у Європі й перший капітальний міст через Дніпро, який знаходився в районі сучасного мосту Метро. Ланцюговий міст проіснував протягом 70 років. У 1920 р. польські війська, відступаючи з Києва, підірвали його. У 1925 р. міст відновлено на старих опорах. Автором проєкту реконструкції був професор Київського політехнічного інституту (на той час), академік Євген Оскаровича Патон.

До Другої світової війни Передмістна слобідка була робітничим селищем із промисловими підприємствами, школою, церквою, двома кінотеатрами. Дослідник надав такі дані – 6 тисяч жителів мешкало у 800 будинках на 70-ти вулицях. Відступаючи, Червона армія зруйнувала мости, але під час окупації було налагоджено тимчасові переправи. У свою чергу, відступаючи німецькі війська повністю знищили слобідку, перетворивши її на попіл. Однак нащадки жителів Передмістної слобідки згадують про своє коріння й раз на рік збираються на місці колишніх поселень. Заради тих, кому дорога пам’ять, були створені монументи.

У ході повоєнної відбудови Києва зруйновані місцевості біля Дніпра вирішили перетворити на зону відпочинку. У 1960-х рр. на місці Передмістної слобідки збудовано Гідропарк, через який проходить лінія метро й Броварський проспект.

Віртуальна презентація, що супроводжувала розповідь В. Лисенка, складалася з унікальних світлин, які дали можливість учасникам заходу ще глибше зануритися в атмосферу цієї історичної місцевості.

«В теплі дні тутешні пляжі, атракціони, човнові станції і кафе привертають безліч відвідувачів. Але, на жаль, мало кому відомо, як виглядала й що представляла собою втрачена київська Венеція» – наостанок зауважив києвознавець.

Доповнили розповідь дослідника матеріали з фонду бібліотеки, що експонувалися на фондовій виставці «Дніпровські острови: Венеціанський (Гідропарк), Труханів, Долобецький».