Петров Олег Борисович (18.11.1914, Харків – 02.07.1994, м. Дніпро) – український архітектор, педагог, фундатор архітектурного факультету сучасної Придніпровської державної академії будівництва та архітектури.
З дитинства майбутній архітектор був талановитою дитиною: відмінно вчився в середній школі, брав участь у самодіяльності, багато часу приділяв малюванню. Після закінчення семирічки й робітничого факультету О. Петров поєднав своє життя з архітектурою, вступивши до Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту (нині Придніпровська академія будівництва та архітектури).
У 1932–1937 рр. – навчався на факультеті промислового та цивільного будівництва Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту, який закінчив з відзнакою.
У 1941–1946 рр. – учасник Другої світової війни, брав участь в обороні гірських перевалів Кавказу, звільняв Україну, Румунію, Болгарію, Угорщину, Австрію. Служив офіцером саперного батальйону.
З 1954 р. – викладач Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту:
1967–1979 рр. – завідувач кафедри архітектурного проєктування;
1980–1994 рр. – професор кафедри архітектурного проєктування.
У 1981 р. Олег Петров отримав звання «Заслужений архітектор УРСР».
З 1994 р. – почесний академік Академії архітектури України.
Педагогічна діяльність архітектора була пов’язана з його альма-матер, де він читав лекції з архітектури студентам будівельної спеціальності. Необхідність післявоєнної відбудови, розвиток промислового й житлового будівництва зумовили необхідність створення архітектурної школи Придніпров’я. Саме за це взявся О. Петров і в 1970 р. його стараннями організовано архітектурний факультет Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту.
Своїм студентам він передавав розуміння того, що архітектор не лише повинен втілювати досягнення майбутнього, а й створювати щось нове, що відповідає викликам сьогодення. З повагою до внеску архітектора у формування й розвиток сучасної Придніпровської академії будівництва та архітектури студентам архітектурного факультету у 2003–2017 рр. призначали стипендію його імені, а у 2004 започатковано «Петровський залік» – щорічний огляд навчальних робіт студентів цього ж факультету, присвячений пам’яті О. Петрова.
У своїх роботах О. Петров ретельно розробляв усі деталі, постійно вів пошук кращих будівельних і оздоблювальних матеріалів, для опорядження фасадів застосовував різні види штукатурки, облицювання цеглою, бетонними й керамічними деталями та ін. Архітектор постійно вивчав все нове у світовій архітектурі, приділяв увагу дослідженням неоекспресіоністів, які залишили свій вплив у творчості митця. Завдяки професійному містобудівному баченню, великому досвіду архітектурного проєктування й глибоким знанням будівельної справи він був обраний членом Обласного правління Спілки архітекторів України й тричі був її головою.
Архітектурна спадщина:
житлові будинки, гуртожитки в Дніпрі й Кривому Розі (1937–1941);
архітектурна частина проєкту відновлення залізобетонного арочного мосту через р. Дніпро на залізниці Мерефа–Херсон (1946);
житлові будинки й забудова заводських площ Дніпровського машинобудівного заводу та Коксохімічного заводу в Дніпрі (1946–1951);
планування і забудова пл. Героїв у м. Кам’янському Дніпропетровської обл. (1951–1954, співавтор І. Віленчик);
чотириповерховий житловий будинок з магазином на вул. Гоголя, 29 у м. Дніпрі (1952);
адміністративний корпус з центральною прохідною заводу «Південмаш» (1952–1953);
прив’язка типового проєкту школи на 960 учнів у м. Дніпрі (1952);
житлові будинки на вул. Центральній, 2/4, 4/6 у м. Дніпрі (1952–1953);
житлові будинки в м. Кам’янському Дніпропетровської обл. (1952);
житлові будинки на просп. Д. Яворницького, 55 у м. Дніпрі (1954–1955);
будівля будівельного технікуму в м. Дніпрі (1953);
план забудови й головна будівля дитячого табору в с. Карнаухівці Дніпропетровської обл. (1953);
меморіальний комплекс у Севастопольському парку в м. Дніпрі (1954–1957);
будівлі ансамблю пл. Героїв Майдану в м. Дніпрі (1956–1963);
реконструкція і часткове розширення приватного будинку для функціонування Будинку вчених у м. Дніпрі (1967, співавтор Г. Клопко);
молодіжний павільйон «Дніпровські зорі» в парку ім. Л. Глоби (1968);
головний шестиповерховий корпус Придніпровської академії будівництва та архітектури (1970);
спортивний корпус і корпус плавального басейну Придніпровської академії будівництва та архітектури (1970–1972);
п’ятиповерховий лабораторний корпус Дніпропетровського гірничого інституту (1971, співавтор З. Степанова);
проєкт забудови просп. Кірова в м. Дніпрі багатоповерховими будинками (1973–1974);
тринадцятиповерховий учбовий корпус Придніпровської академії будівництва та архітектури (1974–1975, співавтор І. Трикоз);
житловий комплекс нинішньої Придніпровської академії будівництва та архітектури з п’ятиповерхових будинків (1976–1980);
клуб Придніпровської академії будівництва та архітектури (1978);
літній театр «Будівельник» у парку ім. Л. Глоби в м. Дніпрі (1978);
меморіал на честь воїнів-героїв загиблих при форсуванні Дніпра в 1943 р. біля с. Військового Дніпропетровської обл. (1985).
Окрім архітектурної і педагогічної діяльності О. Петров постійно цікавився новими досягненнями світової архітектури й мистецтва, був автором 300 акварелей, чудових робіт з корнепластики, постійним учасником мистецьких виставок.
Архітектурна, педагогічна й громадська діяльність архітектора О. Петрова назавжди залишила свій слід в архітектурному образі Дніпропетровщини та архітектурній освіті України.
У 2022 р. в м. Дніпрі вулицю, на якій розташована Придніпровська академія будівництва та архітектури, перейменовано на честь архітектора Олега Петрова.
Список використаних джерел:
1. Бондаренко В. Университетский комплекс / В. Бондаренко // Архитектура СССР. – 1972. – № 5. – С. 21–22 : ил.
2. 80 провідних архітекторів за 80 років НСАУ // A+C: Art+Construction. – 2017. – № 1/2. – С. 24–103 : іл.
3. Кілессо С. Петров Олег Борисович / С. Кілессо // Мистецтво України : біогр. довід. / за ред. А. В. Кудрицького ; упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. – Київ : “Укр. енциклопедія” ім. М. П. Бажана, 1997. – С. 470.
4. Кондель-Перминова Н. Днепропетровский Петров / Н. Кондель-Перминова // A+C: Art+Construction. – 2007. – № 2. – С. 103–104 : ил.
5. Мірошниченко О. А. Олег Борисович Петров – зодчий і педагог / О. А. Мірошниченко. – Дніпропетровськ : Січ, 1998. – 36 с. : іл.
6. Невгомонний Г. У. Петров Олег Борисович [Електронний ресурс] / Г. У. Невгомонний, С. Б. Ревський, С. І. Подолинний // Енциклопедія Сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України ; голов. редкол.: І. М. Дзюба [та ін.]. – Київ : Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України, 2023. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-881012 (дата звернення:13.11.2024) – Назва з екрана.
