З нагоди 130-річчя від дня народження українського художника, графіка, сценографа Анатоля Петрицького підготовлена публікація, яка висвітлює основні віхи життя й творчості митця.

Петрицький Анатоль Галактіонович (31.01(12.02).1895 р., м. Київ – 06.03.1964 р., м. Київ) – живописець, графік, художник театру, педагог. Народний художник СРСР (1944), член Об’єднання сучасних митців України (1928), член спілки художників України (1938).

Анатоль Петрицький народився в родині залізничника. Своє дитинство художник називав «сумним» [13, с. 481]. У його батька були паралізовані ноги, тому з трьох років маленький Анатоль проживав у колонії інвалідів для колишніх залізничників та їхніх родин з відділенням для божевільних. Всесвітньовідомі «Інваліди» намальовані ним значно пізніше, родом звідти.

Те, що Анатоль не втратив людяності в тих умовах, велика заслуга його матері, на що звертає увагу в своїх спогадах його дружина Лариса Миколаївна. Захоплення театром у А. Петрицького зародилося ще в дитячі роки, після відвідування вистав, які час від часу давали актори театру. З товаришами по притулку Анатоль розробив реквізити й елементи костюмів до п’єси «Гамлет». Згодом завідувач притулку запропонував йому зробити на Різдво спектакль, так з’явилася «Принцеса Кульбабка», де він був і режисером, і декоратором, і костюмером, і виконавцем головної ролі. То був перший тріумф в його житті [13, с. 481].

У 1912 р. А. Петрицький вступає до Київського художнього училища очолюваного  Федором Кричевським , братом Василя Кричевського, який стане його першим справжнім учителем. Наступного року юнак прийшов до студії Олександра Мурашка. [4, с. 6; 13, с. 480].

У 1915 р. В. Кричевський запросив його до участі в оздобленні «Народних гулянь» (добродійного ярмарку) на території студії імені О. Довженка. Для Анатоля то був перший досвід декоративного живопису [13, с. 481].

У 1916 р. художник робить оформлення до кількох вистав театру в м. Ромни [4, с. 8].

У 1917 р. молодий митець познайомився з Молодим театром і його керівником Лесем Курбасом, який згодом заявив, що до А. Петрицького української сценографії не існувало. А. Петрицький працював на посаді головного художника в театрі.

У 1918 р. А. Петрицький прийшов до студії художниці Олександри Екстер. Згодом художник навчається в м. Москві у Н. Удальцової (подруги О. Екстер) [13, с. 482].

У 1920–1921 р. був головним художником Першого державного театру ім. Т. Шевченка (нині – Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка).

Харківський період художника тривав сімнадцять років (1925–1941). За цей час А. Петрицький активно і з великим успіхом працював у театрі ім. І. Франка художником-постановником. Його найбільше вабили опера, балет, бо він полюбляв патетичні, яскраві видовища. Першим спектаклем, що його оформляв Петрицький був «Вій» [7, с. 26].

Спектаклі А. Петрицького справляли приголомшуюче враження, співпрацювати з ним вважали за честь відомі постановники з Європи [13, с. 485].

У 1926 р. декораціями в опері «Князь Ігор» для А. Петрицького відкрилася Одеська опера. Ескізи і макети майстра мали успіх на Всесвітній виставці декоративного мистецтва у м. Парижі [13, с. 486].

Театр стає його стихією на все життя, саме в ньому А. Петрицький був неперевершеним Майстром з великої літери, співрежисером, художником, чия творчість змінила вектор розвитку української сценографії [4, с. 7].

У 1927 р. А. Петрицький вступив до Об’єднання сучасних митців України (ОСМУ).

Протягом 1928–1931 рр. у м. Харкові А. Петрицький створив велику серію портретів діячів української культури. Відомо про 58 (із них 18 збереглися) зображень робіт із серії [10, с. 10].

У 1930 р. А. Петрицькому присвоєно звання заслуженого художника України.

У 1931–1933 рр. працював на посаді професора в Харківському художньому інституті.

У 1932–1933 рр. брав участь у конкурсі проєктів пам’ятника Тарасу Шевченку.

У 1933 р. А. Петрицького зараховано до складу слухачів знаменитого «Баухауза» в м. Дессау. Але переворот у Німеччині позбавив його можливості навчатися.

У 1940 р. А. Петрицькому присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв.

З початком Другої світової війни митець разом з родиною евакуювався до м. Алма-Ати. В Казахському театрі опери та балету А. Петрицький працював до 1943 р. [7].

У січні 1944 р. А. Петрицькому було присвоєно звання народного художника. Тоді ж митець переїхав до м. Києва, його запросили головним художником столичного оперного театру.

У 1947–1950 рр. А. Петрицький – професор Київського художнього інституту (керівник майстерні монументального живопису).

У 1951 р. А. Петрицький на замовлення кіностудії «Союзмультфільм» зробив два десятки ескізів для мультиплікаційної стрічки «Ніч перед Різдвом».

З 1956 р. А. Петрицький почав виставляти свої картини на виставках.

У 1957–1962 рр. А. Петрицький працює художником костюмів для ансамблю українського танцю ім. Павла Вірського.

У березні 1964 р. після важкої хвороби А. Петрицького не стало. Художник похований на Байковому цвинтарі.

Нині одна з київських і львівських вулиць названа ім’ям Анатоля Галактіоновича Петрицького. Меморіальна дошка художнику відкрита 22 листопада 1970 р. на фасаді будинку по вулиці Золотоворітська, 8/4, в якому він жив та працював в період з 1961 по 1964 рр. (скульптор Г. Кальченко)  [7, с. 35, 38, 44, 48].

Життя і творча спадщина народного художника України А. Петрицького – одна з найяскравіших сторінок в історії образотворчого мистецтва. Український художник був серед перших українських мистців, які своїми творами представляли Україну на закордонних виставках. Роботи майстра ввійшли до золотого фонду української сценографії, книжкової графіки, живопису, плаката [6, с. 20, 22].

                  Список використаних джерел:

1. Анатолій Галактіонович Петрицький : каталог / Спілка художників Укр. РСР ; упоряд.: Л. М. Петрицька, Д. О. Горбачов. – Київ : Реклама, 1968. – 72 с. : іл., портр.
2. Анатолій Петрицький : спогади про художника / упоряд.: Л. М. Петрицька, Д. О. Горбачов. – Київ : Мистецтво, 1981. – 112 с. : іл. – Бібліогр. в підрядк. прим.

3. Анатоль Петрицький : портрети сучасників : альбом / авт.-упоряд. В. В. Рубан. – Київ : Мистецтво, 1991. – 127 с. : іл., кольор. іл., портр. – Бібліогр. в підрядк. прим.

4. Аполлонова Л. Геній місця. Анатоль Петрицький і Київ / Л. Аполлонова // Образотворче мистецтво. – 2011. – № 3/4. – С. 6–9 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.

5. Врона І. І. Анатоль Петрицький : альбом / І. І. Врона. – Київ : Мистецтво, 1968. – 190 с. : іл., кольор. іл. – Бібліогр.: с. 188–189 та в підрядк. прим.

6. Габелко В. Анатолій Петрицький / В. Габелко // Образотворче мистецтво. – 1985. – № 3. – С. 20–22.
7. Горбачов Д. О. Анатоль Петрицький : нарис творчості / Д. О. Горбачов. – Київ : Знання, 1971. – 48 с. : іл. – (Серія V ; № 12). – Бібліогр. в підрядк. прим.

8. Горбачов Д. Похмурий український гумор Анатоля Петрицького / Д. Горбачов // ART Ukraine. – 2010. – № 6. – С. 96–100 : іл.

9. Мелешкіна І. Анатоль Петрицький: тріумф конструктивізму / І. Мелешкіна // Антиквар – 2024. – № 2. – С. 142–149 : іл.

10. Мельник Т. Повернення «втрачених» портретів українських мистців А. Г. Петрицького / Т. Мельник // Образотворче мистецтво. – 2011. – № 3/4. – С. 10–13 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.

11. Мірошникова А. Українське театрально-декораційне мистецтво 1920-х – 1930-х рр. / А. Мірошникова // Образотворче мистецтво. – 2011. – № 3/4. – С. 14–15 : іл.

12. Павлова Т. Carte blanche Анатоля Петрицького / Т. Павлова. – Київ : Родовід, 2017. – 120 с. : іл. – (Мала серія українського модернізму). – Бібліогр. в підрядк. прим.

13. Соколовський В. І. Мистецтво світу. Внесок України / В. І. Соколовський, Д. О. Горбачов. – Київ : Вид. Бихун В. Ю., 2022. – 687 с. : кольор. іл., кольор. фот. – Імен. покажч.: с. 686–687.

14. Соловей Е. «Театральні строї» Анатоля Петрицького / Е. Соловей // Антиквар. – 2019. – № 2. – С. 48–57 : іл.

15. Український художній авангард : маніфести, публіцистика, бесіди, спогади, листи / Нац. ун-т «Києво-Могилянська академія» ; упоряд.: Д. Горбачов, С. Папета, О. Папета ; наук. ред. А. Пучков. – Київ : Дух і літера, 2020. – 638 с. : іл.

16. Хмурий В. Анатоль Петрицький : театральні строї / В. Хмурий. – Київ : Держ. вид-во України , 1929. – [28] с. : кольор. іл.

17. Цибенко П. А. Г. Петрицький : нарис про театрально-декораційну творчість / П. Цибенко. – Київ : Мистецтво, 1951. – 36 с. : іл. – (Майстри мистецтва Радянської України). – Бібліогр. в підрядк. прим.

 Підготувала Анастасія Проценко