Параска Плитка-Горицвіт (01.03.1927, с. Бистрець Івано-Франківської обл. – 16.04.1998, с. Криворівня Івано-Франківської обл.) – українська художниця, письменниця, етнографка й фотографка.
Параска змалку любила малювати й вирізати з паперу витинанки. Її називали «паперова фабрика» за любов до роботи з папером. Батько мисткині був відомим на Косівщині ковалем, мати – талановитою вишивальницею. Згодом родина переїхала до села Криворівні. Дівчина закінчила чотирикласну початкову школу, завдяки батькові знала польську й німецьку мови.
У шістнадцять років Параска самотужки дісталася Німеччини, аби вступити до університету, але натомість стала служницею в німецькій родині. Повернувшись через рік до рідної Криворівні, дівчина долучилася до національно-визвольного руху, ставши зв”язковою УПА із позивним «Ластівка».
У березні 1945 року Параску заарештовано органами НКВС і заслано майже на десять років у виправно-трудовий табір. Разом з іншими засудженими молодими дівчатами із Заходу України її товарним ешелоном відправили до Сибіру. Це були роки невольницьких поневірянь. Ще під час етапування дівчина відморозила собі ноги й впродовж п”яти років пересувалася на милицях. З 1947 року Параска відбувала термін у Казахстані. У засланні вона познайомилася з грузинським художником, в якого закохалася.
У 1954 році Параска Плитка-Горицвіт повернулася в рідне село, проте реабілітували її лише в 1992 році. Після повернення додому Параска втратила зв”язок із коханим чоловіком, бо батько, не схвалюючи вибір доньки, знищив листи з адресою коханого. Дівчина не змогла пробачити батькові такий вчинок, тому жила окремо, залишившись на все життя самотньою.
Повернувшись із заслання Параска працювала художницею в лісгоспі. З першої зарплатні придбала фотоапарат, а потім і все необхідне приладдя. Мисткиню приваблював процес фотографування й фіксації історій та людей. На Парасчиних фото – життя мешканців Криворівні, свята, гуцульський побут і карпатські краєвиди. Її творча спадщина налічує тисячі світлин. Вона виготовляла портретні рамки-тантармарески, одна з яких була з надписом «Привіт з Криворівні!». Отвір для обличчя рясно прикрашали квіти.
Попри те, що Параска жила у віддаленому карпатському селі, жінка намагалася стежити за подіями в країні й за кордоном, читаючи пресу, слухаючи радіо, листуючись, читаючи книжки. Жити усамітнено, не завадило їй творити й бачити світ у всіх його барвах. Параска створила в маленькій хатинці високо в горах цілий світ, вигадала власний космос. Парасці вдалося не втратити віри в людей, сповідувати філософію любові й завдяки творчості навчитися мандрувати, не виїжджаючи із села. Творчий спадок мисткині багатий і різноманітний: графічні роботи, рукописні книжки, витинанки, фотографії тощо.
Письменницька спадщина Параски Плитки-Горицвіт налічує 46 великих рукописних книжок, обсягом біля 500 сторінок кожна, і сотні маленьких книжечок, декорованих власними малюнками й витинанками. Фото 7
Образотворчість – ще одна грань самобутнього таланту Параски Плитки-Горицвіт. Вона малювала в стилі наївного малярства. На її роботах життя гуцулів, портрети видатних людей, ікони, картини на тему Індії. Ікони авторки досі зберігається в сільських церквах і гуцульських хатах.
Ім”я Параски Плитка-Горицвіт донедавна було маловідоме. За життя мисткині роботи її не виставлялися. У 2015 році групою київських дослідників знайдено великий фотоархів Плитки-Горицвіт. У 2019–2020 роках у столичному Мистецькому арсеналі експонувалася масштабна виставка-ретроспектива робіт «Параска Плитка-Горицвіт. Подолання гравітації». Також вийшло друком видання з нагоди виставки. У грудні 2022 року в рідному селі мисткині Криворівні в хаті, де вона жила, відкрили музей Параски Плитки-Горицвіт.
Померла Параска Плитка-Горицвіт 16 квітня 1998 року. Похована в Криворівні.
Використана література:
