Місто Армянськ Автономної Республіки Крим – місто республіканського значення, розташоване на Північно-Кримському каналі за 139 км від м. Сімферополя та 611 км від м. Києва. Згідно зі статистичними даними останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість мешканців міста становила 24 508 осіб. На територію сучасного міста в 1730-х рр. переселилося чимало людей з Перекопа, переважно вірменів. Тому поселення назвали Армянським Базаром. Така назва зберігалася до початку ХХ ст.
Заснування Армянська пов’язане з історією міста Перекопа, яке мало важливе стратегічне й торговельне значення як єдиний пункт сухопутного зв’язку між Кримським півостровом і материком. Згадки про місто Тафгрос (Перекоп) виявлені в письмових документах І ст. Місто було укріплене великим ровом (звідси – назва міста) і високим оборонним валом.
У травні 1736 р. російські війська взяли штурмом Перекопський вал і зруйнували фортецю. У 1754 р. хан Крим-Гірей відбудував її. Після приєднання Криму до Російської імперії Перекоп став повітовим містом Таврійської губернії.
На відстані 5 верст від Перекопа в XVII ст. розташовувався перевалочний торговельний пункт (на т.зв. Чумацькому шляху). У 1730-х рр. сюди переселилася значна частина мешканців Перекопа (переважно вірмени й греки), які потерпали від утисків татарських беїв. У 1736 р. це поселення назвали Армянським Базаром.
У 1789 р. в Армянському Базарі та Перекопі мешкало 1 190 жителів. Основним видом діяльності була торгівля, добування й транспортування солі. На початку 1840-х рр. в Армянському Базарі виникло салотопне підприємство. Також в місті розвивалося скотарство.
У другій половині ХІХ ст. в Армянському Базарі розвивалося дрібне виробництво: працювали 8 миловарних і свічкових майстерень, маслоробня, салотопний, вапняний та 2 цегельні заводи. Ремісники займалися вичинкою овечих шкір, виготовляли упряж, взуття та одяг.
Будівництво Лозово-Севастопольської залізниці, що пролягала через Армянський Базар, сприяло перетворення містечка на значний торговельний осередок, звідки вивозили зерно, сіль та інші товари.
Станом на 1913 р. у Армянському Базарі мешкало 6 700 чоловік. Діяло 26 дрібних підприємств і кустарних майстерень, близько 40 трактирів, 18 харчевень, чайних, закусочних.
У роки Першої світової (1914-1918) і Громадянської (1918-1920) воєн у селищі неодноразово змінювалася влада. У першій половині листопада 1920 р. внаслідок воєнних дій у Армянському Базарі встановлено радянську владу. Восени 1921 р. селище стало центром району і отримало назву Армянськ.
У 1921 р. у селищі почали працювати 4 невеликі майстерні, 2 млини, пекарня, їдальня.
У 1925 р. Армянськ увійшов до складу Джанкойського, а в 1930 р. – став центром Ішунського району. У 1935 р. Армянськ став центром Красноперекопського району.
У роки Другої світової війни селище було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 26 вересня 1941 р. до 9 квітня 1944 р.
Інтенсивному розвитку Армянська сприяло будівництво в 1964 р. Північно-Кримського каналу і початок будівництва в 1965 р. заводу двоокису титану.
У 1968 р. Армянську надано статус селища міського типу.
На початку 1970-х рр. у селищі діяли селищна бібліотека, 2 кінотеатри тощо.
Наприкінці ХХ ст. тут працювали Кримське виробниче об’єднання «Титан», Сиваський анілінофарбовий завод, завод залізобетонних виробів, хлібокомбінат.
Поблизу міста виявлено кам’яні знаряддя праці доби неоліту, на його околицях і берегах солоних озер – кургани з похованнями доби бронзи і скіфо-сарматських часів. Виявлено також залишки античного і середньовічного поселення. Неподалік від Армянська, через весь Перекопський перешийок від Каркінітської затоки до Сиваша, проходять рів та вал довжиною 8 км, завширшки 40-45 м, висотою близько 20 м, споруджені, ймовірно, в скіфські часи. Існує думка, що в давнину рів був каналом, який об’єднував Чорне й Азовське моря.
Список використаної літератури:
1. Армянськ // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1989. – Т. 1 : А-Ж. – С. 51.
2. Армянськ // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 8.
3. Енциклопедія архітектурної спадщини України : темат. слов. багатотом. вид. / Укр. акад. архіт. ; авт. В. Тимофієнко. – К. : УАА, 1995. – 365 с.
4. Кругляк Ю.М. Ім’я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк. – К. : Наук. думка, 1978. – 151 с. – Бібліогр.: с. 148-151.
5. Підгородецький П.Д. Армянськ / П. Д. Підгородецький // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, Координац. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. – К. : Координац. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України, 2001. – Т. 1 : А. – С. 655. – Бібліогр. в кінці ст.