Місто Джанкой Автономної Республіки Крим

Місто Джанкой Автономної Республіки Крим – місто республіканського підпорядкування, районний центр, розташований у долині р. Степової за 92 км від республіканського центру м. Сімферополя та 690 км від м. Києва. Згідно з даними останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 42 861 особу. На думку дослідників, назва міста Джанкой походить від двох тюркських слів: «джан» – «новий», «кой» – «село». Тобто поселення означає дослівно «нове село».
Перші писемні згадки про місто датуються 1855 р. Після еміграції в 1856-1863 рр. татар до Туреччини на території сучасного Джанкоя оселилися німецькі колоністи.
У 1865 р. Джанкой адміністративно підпорядковувався Перекопському повіту. На цей час кількість мешканців поселення становила 114 чоловік, тут було 20 дворів. Основним заняттям населення було хліборобство, тваринництво.
На початку 1870-х рр. у зв’язку з будівництвом залізниці Лозова-Севастополь у селищі оселилися будівельники. У 1873 р. залізницю, на якій була станція Джанкой, введено в експлуатацію.
У 1892 р. завершено будівництво лінії Джанкой-Феодосія, внаслідок чого станція стала вузловою.
У 1912 р. у селищі відкрито завод землеробських машин. Також у Джанкої діяли численні дрібні майстерні, торговельні підприємства, зернові склади.
У роки Першої світової (1914-1918) і Громадянської (1918-1920) воєн у селищі неодноразово змінювалася влада. Внаслідок воєнних дій у листопаді 1920 р. селищем заволоділи радянські війська.
У 1921 р. Джанкой став центром однойменного округу, з жовтня 1923 р. – центром Джанкойського району. Кількість мешканців складала 6 873 особи.
У 1920-1930-х рр. було споруджено мукомельний, маслоробний, бавовноочисний заводи, діяв автотракторний ремонтний завод.
Станом на 1939 р. кількість населення Джанкоя становила 19 581 особа.
У роки Другої світової війни селище було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 31 жовтня 1941 р. до 11 квітня 1944 р. Під час окупації на території міста діяв партизанський загін.
У повоєнні роки відбудовувалася промисловість селища, зокрема консервна і машинобудівна галузі (консервний і машинобудівний заводи). Згодом почали працювати молокозавод, м’ясокомбінат.
У 1961 р. Джанкой став одним із опорних пунктів у спорудженні Північно-Кримського каналу. Промисловою базою будівництва каналу стали завод залізобетонних виробів, ремонтно-механічний завод та ін. підприємства міста.
У 1970-х рр. у місті діяли районний Будинок культури, 3 професійні клуби, 2 кінотеатри, історико-краєзнавчий музей тощо.
Наприкінці ХХ ст. Джанкой був центром Джанкойського промислового вузла. У місті працювали машинобудівний, консервний, ремонтно-механічний, комбікормовий заводи, завод залізобетонних конструкцій, м’ясокомбінат, фабрика господарських виробів.
На околицях міста було виявлено знаряддя праці доби неоліту й міді, а також залишки поселення доби пізньої бронзи. Також на околицях Джанкоя досліджені кургани з похованнями доби бронзи, часів скіфів і середньовіччя.