Місто Красноперекопськ (Яну Капу) Автономної Республіки Крим – місто республіканського підпорядкування, районний центр, розташований на Північно-Кримському каналі за 123 км від м. Сімферополя та 631 км від м. Києва. Згідно зі статистичними даними останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 30 902 особи. Назва міста виникла зі слів: «перекоп» – «поперечний рів або вал», «запруда, гребля», «красно» в значенні «революційний».
У 1931 р. на солоні озера місцевості було відправлено геологорозвідувальну експедицію з метою вивчення місцевості для можливості спорудження тут хімічного підприємства. У вересні 1932 р. на біля озера Старого почалося спорудження заводу, що мав виробляти бром. Поблизу заводу виникло робітниче селище. У 1934 р. було завершено будівництво першої черги заводу.
У 1938 р. у Красноперекопську мешкало понад 2 000 чоловік. Селище входило до однойменного району з центром у м. Армянську. Тут функціонували завод безалкогольних напоїв, пекарня, банно-пральний комбінат, відділення зв’язку, ощадна каса.
У роки Другої світової війни селище було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 30 жовтня 1941 р. до 10 квітня 1944 р.
До кінця 1944 р. було відкрито 2 майстерні побутового обслуговування населення, невдовзі закладено заводський сад і парк культури.
У 1946 р. введено в експлуатацію бромзавод. Повністю завод відбудовано в 1950 р. У 1961 р. споруджено новий цех окису магнію.
У 1947 р. Красноперекопськ став центром однойменного району.
У 1960 р. у селищі збудовано молокозавод, у 1962 р. – завод залізобетонних виробів, у 1967 р. – консервний завод.
У 1965 р. почала працювати будівельна організація «Перекопхімбуд».
У 1970-х рр. у Красноперекопську діяли районний Будинок культури, 2 клуби, 2 кінотеатри, літній естрадний театр, 6 бібліотек, історичний музей тощо.
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали швейна фабрика, Перекопський бромний та Кримський содовий заводи, 2 заводи залізобетонних виробів, завод продовольчих товарів, консервний завод, завод панельного домобудування, молокозавод, трест «Перекопхімбуд», підприємства управління «Кримканалбуд». Діяв краєзнавчий музей.
Внаслідок зосередження хімічного виробництва у місті склалася складна екологічна ситуація.
На берегах Красного і Старого соляних озер виявлено близько 10 поселень доби неоліту, міді та ранньої бронзи (V-ІІІ тисячоліття до н.е.). Також виявлено декілька курганів із захороненнями періодів ранньої і пізньої бронзи, скіфського і середньовічного часів. >12 травня 2016 р. законом України № 1352-VIII Красноперекопськ було перейменовано на Яни Капу (відповідно до закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»), де зазначено, що перейменування «набирає чинності з моменту повернення тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь під загальну юрисдикцію України».
Список використаної літератури:
1. Красноперекопськ // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. – Т. 2 : З-О. – С. 216 : іл. – ISBN 5-88500-015-8. – ISBN 5-88500-12-3.
2. Красноперекопськ // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 58-59. – ISBN 978-966-96784-1-6.
3. Кругляк Ю.М. Ім’я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк. – К. : Наук. думка, 1978. – 151 с. – Бібліогр.: с. 148-151.
4. Міста і села України : [іст.-краєзн. нариси] / Укр. видавн. консорціум, Укр. наук. т-во краєзнавства, геральдики та фалеристики, Акад. геральдики, товар. знаку та логотипу [та ін.] ; авт.-упоряд. В. В. Болгов. – К. : Укр. видавн. консорціум : Укр. конфедерація журналістів, 2008. – 555 с. : іл. – Бібліогр.: с. 547.
5. Шейко Н.И. Крым : путеводитель / Н. И. Шейко, Н. В. Маньшина. – М. : Вече, 2005. – 285 с. : ил. – (Исторический путеводитель).