Місто Кам’янка Черкаської області – районний центр, розташований на р. Тясмині (притока Дніпра) за 57 км від обласного центру м. Черкас та 226 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 15043 особи.Назва відображає особливості рельєфу берегів р. Тясмину, на яких засноване селище.
Місто засноване селянами-втікачами з Поділля, Київщини та Полтавщини на початку XVII ст. Уперше згадується в документальних джерелах періоду Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. Власником містечка у той час був Житкевич. У 1649 р. Кам’янку передано в спадкове володіння Б. Хмельницькому.
Після укладання Андрусівського перемир’я (1667) і приєднання Правобережної України до складу Польщі, до Кам’янки прибув новий управитель маєтками Житкевичів.
У 1730 р. власниками селища стали магнати Любомирські. Кам’янка була центром Кам’янського ключа у складі Смілянського староства.
У 1756 р. Кам’янці надано статус містечка.
У 1787 р. міський маєток продано князю Г. Потьомкіну, який подарував його племінниці К. Самойловій.
На початку 1820-х рр. Кам’янка стала одним із центрів декабристського руху в Україні.
У 1820 р. в урочищі Рудні зведено винокурний завод. У 1844 р. введено в експлуатацію цукроварню.
У 1845 р. у містечку мешкало 1487 ревізьких душ. У 1862 р. тут мешкало 4319 осіб, у 1900 р. – понад 8800.
У 1876 р. у Кам’янці споруджено залізницю й залізничну станцію.
У роки Першої світової (1914-1918) і Громадянської (1918-1920) воєн у містечку неодноразово змінювалася влада. У результаті воєнних дій на початку 1920 р. у Кам’янці встановлено радянську владуУ 1920 р. містечко стало адміністративним центром Чигиринського повіту.
У 1924 р. у Кам’янці працювали цукровий завод, сірникова фабрика, спиртозавод.
У другій половині 1930-х рр. на базі сірникової фабрики створено завод «Шарикопідшипник». У місті також працювали цукровий, спиртовий, маслоробний і цегельний заводи, розширено електростанцію.
У роки Другої світової війни містечко було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 5 серпня 1941 р. до 10 січня 1944 р. Під час окупації на території міста діяв партизанський загін.
У повоєнні роки відновили роботу електростанція, маслозавод, взуттєва та шевська майстерні, цукровий і спиртовий заводи тощо. У 1945 р. на базі шарикопідшипникового заводу розпочалося спорудження машинобудівного підприємства. У 1946 р. введено в експлуатацію ливарний цех і заводську теплоелектростанцію.
У 1952 р. у Кам’янці збудовано новий маслозавод.
У 1954 р. Кам’янка стала районним центром у складі Черкаської області, у 1956 р. їй надано статус міста районного підпорядкування.
У 1970-х рр. у місті діяло 6 бібліотек, літературно-меморіальний музей О. Пушкіна та П. Чайковського, які мешкали в Кам’янці.
Наприкінці ХХ ст. у Кам’янці працювали машинобудівельний і спиртовий заводи, цукровий комбінат, лісгоспзаг.
Список використаної літератури:
1. Кам’янка // Черкащина : універс. енцикл. : докум.-публіц. наук. фотоіл. іст. вид. / авт.-упор. В. Жадько. – К. : Експрес-Поліграф, 2010. – С. 377-378 : іл.
2. Кам’янка // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. – Т. 2. – С. 96-97.
3. Кам’янка // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 49.
4. Кругляк Ю.М. Ім’я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк. – К. : Наук. думка, 1978. – 151 с. – Бібліогр.: с. 148-151.