Місто Канів Черкаської області – місто обласного значення, районний центр, розташований на р. Дніпрі за 72 км від обласного центру м. Черкас та 118 км від м. Києва.
Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 15043 особи. Про походження назви є кілька гіпотез. Одні тлумачать її з тюркської як «ханський перевіз», другі – як «місце крові» – від жорстоких кровопролитних битв у цій місцевості. Народний переказ пов’язує назву з птахом каня (хижак із родини яструбових, схожий на шуліку). На думку дослідників, назва походить від особового імені Кань або Кан з суфіксом належності «ів».
Канів відомий з ХІ-ХІІ ст. Перша літописна згадка про місто датується 1144 р. Тоді київський князь Всеволод збудував у місті церкву св. Георгія (згодом відома як Успенський собор). У серединіХІІ ст. Канів був великим містом і відігравав важливу роль у житті Київської Русі. У 1155 р. він був відомий як офіційне місце зустрічей (переговорів) руських князів з половецькими послами.
У 1240 р. монголо-татарська орда захопила Канів. У ньому перебували баскаки, ханські намісники і збирачі податі.
Близько 1362 р. Канів захопили польські феодали. Згодом у місті почала діяти переправа для караванів, які везли дорогоцінні товари зі Сходу до північних країн.
У 1600 р. місто отримало привілей на самоврядування за магдебурзьким правом.
У 1616 р. у Каневі було 1346 козацьких («непослушних») і 160 «послушних» дворів.
У роки Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. мешканці Канева брали активну участь у воєнних діях. Канівський полк мав у своєму складі близько 3000 козаків.Після укладання Андрусівського перемир’я (1667 р.) Канів увійшов до складу Польщі, а відповідно до умов Бучацького мирного договору (1672 р.) – до складу Туреччини.
У 1674 р. десять правобережних полків, серед яких Канівський, приєдналися до Російської імперії. Проте в 1683 р. Річ Посполита знову захопила Правобережну Україну.
У 1686 р. укладено «вічний мир», відповідно до якого Київщина визнана нейтральною зоною. Проте згодом Польща захопила цю територіюУ 1775 р. Канів став особистою власністю польського короля Станіслава Августа. У 1777 р. він подарував місто князю Станіславу Понятовському.
У 1793 р. Канів як повітове місто увійшов до складу Канівського намісництва Російської імперії, від 1837 р. – повітове місто Богуславського повіту. У 1844 р. Богуславський повіт перейменовано на Канівський.
У 1849 р. у Каневі мешкало 5138 осіб. У цьому ж році тут працювали цегельня, 16 водяних млинів, шість вітряків. Поширеними були чинбарство, шевство, кравецтво.
У 1861 р. на Чернечій горі в Каневі поховано Т. Г. Шевченка.
Наприкінці ХІХ ст. у місті працювали завод сальних свічок, два медоварних заводи, сукняна фабрика.
У роки Першої світової (1914-1918 рр.) і Громадянської (1918-1920 рр.) воєн у місті неодноразово змінювалася влада. У результаті воєнних дій на початку січня 1920 р. в Каневі встановлено радянську владу.
У 1923 р. Канів став районним центром Шевченківського округу.
Протягом 1921-1925 рр. відбудовано промислові підприємства, а також збудовано електростанцію, механізований млин, миловарний завод, кондитерську фабрику.У 1933 р. через Канівський район пролягла залізниця Золотоноша-Миронівка. У місті збудовано залізничний вокзал, механічні майстерні, залізничний міст через Дніпро.
У 1939 р. лісопильний завод переобладнано на деревообробний комбінат, введено в експлуатацію олійницю і маслозавод.
Влітку 1939 р. на могилі Т. Шевченка встановлено пам’ятник (скульптор М. Манізер), а також відкрито літературно-меморіальний музей, збудований за проектом архітекторів В. Кричевського та П. Костирка.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 15 серпня 1941 р. до 31 січня 1944 р. Під час окупації на території Канева діяла підпільна група, на території району – партизанський загін.
У повоєнні роки відновлено роботу хлібопекарні, лісозаводу, механічного млину, побутових майстерень, промислових артілей.
У 1970-х рр. у місті працювали завод побутових виробів, завод переробки деревини, харчокомбінат, маслосирзавод, об’єднання «Сільгосптехніки», ГЕС, гідролісомеліоративна станція тощо. Діяли Будинок культури, п’ять бібліотек загального користування та ін.
Наприкінці ХХ ст. у Каневі працювали ГЕС, електромеханічний завод, заводи медичної техніки і побутових виробів, продовольчих товарів, сироробний завод, хлібокомбінат тощо.
На горах Княжій, Московці, Пилипенковій, на околицях Канева виявлено рештки поселення доби бронзи. Поблизу Канева існували скіфські городища Велике і Мале. Перед початком і на початку нової ери тут містилися ранньослов’янські поселення зарубинецької культури. Біля підніжжя Великого скіфського городища виявлено поховання черняхівської культури, неподалік Княжої гори – слов’янські поселення VII-IX ст. На цій горі розташовувалося літописне місто Родня. На території Канева виявлено три городища, на Тарасовій горі – три поселення, курганний могильник і 12 скарбів Х-ХІІІ ст.
Список використаної літератури:
1. Архипець Є. Канів : фотонарис / авт. тексту Є. Архипець ; фото: Я. Паволоцького, П. Чемериса. – К. : [б. в., 1960]. – [11] арк. : іл.
2. Береза В.П. Канів : путівник / В. П. Береза. – Дніпропетровськ : Промінь, 1988. – 158 с. : кольор. іл.
3. Бондар М.М. Минуле Канева та його околиць / М. М. Бондар. – К. : Вид-во Київ. ун-ту, 1971. – 103 с. : іл. – Бібліогр.: с. 101-102.
4. Іщенко М.Є. Канів / М. Є. Іщенко. – Дніпропетровськ : Промінь, [1973]. – [12] с. : іл.
5. Кілессо С.К. Канів / С. К. Кілессо. – К. : Держбудвидав УРСР, 1964. – 33 с. : іл. – Бібліогр.: с. 33.
6. Канів тисячолітній : фотоальбом. – Канів : Канів. Прес-Група, 2008. – 102 с. : іл.
7. Канів // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. – Т. 2. – С. 99-100. – Бібліогр. в кінці ст.
8. Канів // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 49-50.
9. Канів // Черкащина : універс. енцикл. : докум.-публіц. наук. фотоіл. іст. вид. / В. Жадько. – К. : Експрес-Поліграф, 2010. – С. 380-386 : іл.
10. Канев, город // Памятники градостроительства и архитектуры УССР : (ил. справ.-кат.). В 4 т. / Гос. ком. Укр. ССР по делам стр-ва, Укр. спец. науч.-реставрац. проект. ин-т, Науч.-исслед. ин-т теории, истории и перспект. проблем Совет. архитектуры в г. Киеве. – К. : Будівельник, 1986. – Т. 4. – С. 238 : ил.
11. Костюк В. Канів / авт. тексту В. Костюк. – К. : Мистецтво, 1964. – [35] с. : іл.
12. Кругляк Ю.М. Ім’я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк. – К. : Наук. думка, 1978. – 151 с. – Бібліогр.: с. 148-151.