Місто Монастирище Черкаської області – районний центр, розташований на р. Конелі (притока Гірського Тікичу, басейн Південного Бугу) за 203 км від обласного центру м. Черкас та 194 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 9366 осіб.
Деякі дослідники говорять про існування на цьому місці великого поселення перед татарською навалою. До того часу належить і заснування монастирів. На місці одного з них відновилося поселення, яке дістало назву Монастирище.
У документальних джерелах Монастирище вперше згадується в другій половині XVI ст. як укріплене містечко Брацлавського воєводства.
У роки Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. мешканці міста брали активну участь у воєнних діях. У 1648 р. повстанські війська під проводом М. Кривоноса захопили Монастирище.
Відповідно до умов Андрусівського перемир’я 1667 р. місто відійшло до Польщі.
Після приєднання Правобережної України до складу Російської імперії (1793 р.) Монастирище адміністративно підпорядковувалося Липовецькому повіту Київської губернії (1795 р.).
Наприкінці XVIII ст. основним заняттям населення було хліборобство.
Протягом 1897-1898 рр. у Монастирищі збудовано цукровий завод. Також у місті працювали гуральня і цегельня, миловарний завод, понад двадцять млинів і кузень.
У роки Першої світової (1914-1918 рр.) і Громадянської (1918-1921 рр.) воєн у місті неодноразово змінювалася влада. У результаті воєнних дій у січні 1920 р. у Монастирищі остаточно встановлено радянську владу.У 1920-х рр. у містечку працювало вісім дрібних промислових підприємств: крупорушки, млини, олійниця, бондарня.
У 1923 р. Монастирище стало районним центром (до 1930 р. входило до складу Уманського округу).
У 1928 р. відновлено роботу цукрового та спиртового заводів.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 23 липня 1941 р. до 10 березня 1944 р. Під час окупації на території Монастирища діяли підпільна організація і партизанський загін.
У 1954 р. Монастирище увійшло до складу Черкаської області.
У 1970-х рр. у місті працювали машинобудівний завод, спиртозавод, обозобудівний завод, будівельно-монтажне управління, міжколгоспна будівельна організація, харчокомбінат тощо. Діяли Будинок культури, бібліотеки та ін.
Наприкінці ХХ ст. у Монастирищі працювали машинобудівельний, механічний, комбікормовий, асфальтовий заводи, завод продовольчих товарів. Діяв історико-краєзнавчий музей.
На території міста виявлено знаряддя праці доби пізньої бронзи.
Список використаної літератури:
1. Монастирище // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. – Т. 2. – С. 385.
2. Монастирище // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 68-69.
3. Монастирище // Черкащина : універс. енцикл. : докум.-публіц. наук. фотоіл. іст. вид. / В. Жадько. – К. : Експрес-Поліграф, 2010. – С. 603-604 : іл.