Золотоноша – місто обласного підпорядкування Черкаської області. Розташоване на р. Золотоноші (притока Дніпра) за 34 км від обласного центру м. Черкас та 152 км від м. Києва. Відповідно до даних останнього Всеукраїнського перепису населення (5 грудня 2001 р.) у Золотоноші мешкало 28 375 осіб. Назва міста походить від найменування р. Золоторошки. Річку названо так за дно, вкрите піщаними наносами, що виблискують, наче золото. Ця назва викликала низку «золотих» легенд. За однією із них, у річці затоплено татарські човни з золотом. За іншою – Золотоноша була збірним місцем податків князя Вишневецького, що їх сюди приносили переважно золотом.
Золотоноша вперше згадується в документах 1576 р. в заповіті князя Б. Корецького. У документах 1616 р. вона вже згадується як укріплене місто, обнесене валом. Його першими власниками були князі Домонти-Мошенські.
У 1625 р. у складі Черкаського полку створено Золотоніську козацьку сотню.
У 1635 р. (за іншими даними – в 1640 р.) князь Ярема Вишневецький з тисячним військом силою захопив Домонтів, Піщане й Золотоношу в тодішніх власників. Вишневецький збудував у Золотоноші замок. На той час у місті мешкало 1 500 осіб.
У роки Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. Золотоноша була сотенним містом Черкаського, а згодом Переяславського полку.
У 1660 р. Золотоноша, як сотенне містечко, перейшла з Черкаського до Переяславського полку.
У 1666 р. козаки під проводом гетьмана П. Дорошенка розгромили під Золотоношею військо князя Щербатова.
У 1760-х рр. у містечку було 5 олійниць, 3 водяні млини, 2 вітряки, 6 крамниць і шинок.
У 1771 р. за проектом архітектора І. Григоровича-Барського було збудовано Преображенську церкву Красногірського монастиря.
Після ліквідації полково-сотенного ладу Золотоноша в 1781 р. стала центром повіту Київського намісництва, у 1797 р. – Малоросійської, у 1802 р. – Полтавської губернії.
У 1803 р. у Золотоноші мешкало 4 500 чоловік, у 1823 р. – 4 013 осіб, у 1848 р. – 3 766 осіб. На цей час тут було 6 водяних млинів і 9 вітряків.
У 1861 р. у місті було 173 ремісники. У 1878 р. тут працювали свічкарня, чинбарня і цегельня. У 1885 р. у Золотоноші було 30 дрібних промислових і ремісничих підприємств, 28 вітряків. У 1896 р. споруджено лікеро-горілчаний завод.
Наприкінці XVIIІ ст. у містечку діяли Микільська церква та Благовіщенський монастир.
У 1897 р. через Золотоношу пролягла вузькоколійна залізниця Бахмач-Красне.
У 1911 засновано чавуноливарний і цегельний заводи. На початку ХХ ст. також діяли броварня, оцтовий, миловарний заводи, завод газованих і фруктових вод, 2 парових і вітряний млини, 2 олійниці, 3 крупорушки.
У роки Першої світової (1914-1918 рр.) і Громадянської (1918-1920 рр.) воєн у місті неодноразово змінювалася влада. У результаті воєнних дій у грудні 1919 р. у Золотоноші остаточно встановлено радянську владу.
У 1920 р. місто увійшло до складу Кременчуцької губернії, у 1922 р. – до Полтавської губернії.
У 1923 р. створено Золотоніський район у складі Золотоніського округу (з 1925 р. – Черкаського, з 1927 р. – Шевченківського). У 1932 р. Золотоніський район підпорядковано Київській, а з 1937 р. – Полтавської області.
У 1929 р. засновано ремонтно-механічний завод, у 1930 – інкубаторну станцію, у 1931 р. – коноплезавод, чинбарню, у 1934 р. – м’ятний завод, у 1938 р. – харчокомбінат.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 19 вересня 1941 р. До 22 вересня 1943 р. Під час окупації на території Золотоноші діяла підпільна організація.
У 1943 р. введено в експлуатацію електростанції, у 1944 р. – нафтобазу, пекарню, швейну фабрику, птахокомбінат, харчокомбінат. У 1946 р. у Золотоноші працювало 29 підприємств і 12 промислових артілей.
Від 1954 р. Золотоноша – районний центр Черкаської області.
У 1970-х рр. у місті працювали комбінат хлібопродуктів, птахокомбінат, завод парфумерних виробів та ефірних олій, консервний завод, швейна фабрика, фабрика художньої вишивки, ремонтно-механічний завод, виноробний комбінат тощо. Діяли районний Будинок культури, кінотеатр, 5 клубів, районна, міська, дитяча, 4 відомчих і 10 профспілкових бібліотек, краєзнавчий музей тощо.
Наприкінці ХХ ст. у Золотоноші працювали комбінат хлібопродуктів, маслоробний і птахокомбінат, виробниче об’єднання парфумерних виробів та ефірних олій, ремонтно-механічний завод, завод металовиробів, заводи залізобетонних конструкцій і будівельних матеріалів, конопляний завод, завод продовольчих товарів, консервний і пивоварний заводи, швейна і меблева фабрики, фабрика художніх виробів. Діяв краєзнавчий музей.
На початку ХХІ ст. у місті працювали машинобудівний завод, парфумерно-косметична фабрика, м’ясокомбінат, лікеро-горілчаний завод, комбікормовий завод, поліграфічне підприємство та ін. Діяли міський Будинок культури, краєзнавчий музей тощо.
Фотогалерея:
Місто Золотоноша Черкаської області
