Місто Носівка Чернігівської області – районний центр, розташований на р. Носівочці за 76 км від обласного центру м. Чернігова та за 105 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних Держкомстату України, станом на 2012 р. тут мешкало 14 120 осіб.
Сучасне місто стоїть на місці давньоруського поселення Носів на Руді, назву якого й перейняло. Про це поселення є згадка в Іпатіївському літописі під 1147 р. У XV ст. в документальних джерелах поселення відоме під назвою Носове.
У середині XIV ст. Носівку захопили литовські феодали і вона увійшла до складу Київського князівства, з 1471 р. – до Київського воєводства як один з форпостів Великого князівства Литовського. Це підтверджується наявністю в місті великого земляного укріплення.
У 1500 р. Чернігово-Сіверщина увійшла до складу Російської імперії, проте Носівка залишилася під владою Великого князівства Литовського й була порубіжним містом на кордоні з Російською імперією.
Після Люблінської унії 1569 р. Носівка перейшла до складу Польщі.
На початку XVII ст. належала Київському воєводі Адаму Киселю.
У роки Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. носівці брали в ній активну участь. Була створена Носівська сотня, що входила до Ніжинського полку. З 1648 р. Носівка стала центром сотні Ніжинського полку, з 1667 р. – Київського полку.
У 1662 та 1679 рр. поселення спалене татарською ордою.
З 1735 р. Носівка стала містечком.
З 1782 р. – у складі Ніжинського повіту Чернігівського намісництва, з 1802 р. – губернії.
У XVIII ст. Носівкою володіли князі Кушелеви-Безбородьки. Наприкінці сторіччя у місті діяли гуральня, 2 чимбарні, 4 цегельні, кузня, 18 олійниць, 120 млинів.
У 1866 р. у містечку зафіксовано 1991 двір, 11 123 мешканці, волосне і сільське правління, поштову станцію, винокурний, цукровий і 2 цегельні заводи, училище.
У 1897 р. діяли Троїцька (1765), Миколаївська (1835), Воскресенська (1891), дерев”яні Успенська (1796, на початку ХХ ст. збудовано нову) та Преображенська (1877) церкви, 3 земські школи, бібліотека тощо.
У 1911 р. в Носівці засновано сільськогосподарську дослідну станцію з метою вивчення складу ґрунтів і розробки рекомендації щодо підвищення врожайності всіх культур.
У роки Громадянської війни 1918-1920 рр. в місті неодноразово змінювалася влада. Наприкінці 1919 р. у Носівці встановлено радянську владу.
У 1923 р. Носівка стала районним центром.
У 1925 р. в містечку працювало понад 150 (в основному дрібних) підприємств, серед яких цукровий і 2 цегельні заводи, шкірзавод, 2 сукновальні, 3 взуттєві майстерні та ін.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 14 вересня 1941 р. до 15 вересня 1943 р. Під час окупації на території Носівки діяла підпільна організація.
У 1960 р. Носівка отримала статус міста.
У 1968 р. на базі побутового комбінату було створено меблеву фабрику.
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали цукровий комбінат, філія Ніжинського виробничо-аграрного об’єднання консервної промисловості, маслоробний, хлібний і цегельний заводи, меблева фабрика, міжколгоспне об’єднання з виробництва яєць і м’яса птиці, комбінат побутового обслуговування та ін. Діяли 2 Будинки культури, 5 клубів, 14 бібліотек, історико-краєзнавчий музей.
На території міста виявлено скіфські кургани (V-III ст. до н.е.).