Місто Герца Чернівецької області – районний центр, розташований на р. Герці (притока Пруту, басейн Дунаю) за 34 км від обласного центру м. Чернівців та 479 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців складала 2030 осіб. Місто виникло в першій половині XV ст. як поселення на перехресті давніх торговельних шляхів з Русі й Галицько-Волинської держави до Чорного моря й Дунаю та до Центральної Європи. Уперше згадується в 1437 р.
До 1774 р. Герца належала Молдові, у 1774-1918 р. входила до складу Австрійської імперії (від 1867 р. – Австро-Угорщина), у 1918-1940 рр. – до Румунії. Герца мала статус крайового центру Чернівецького краю. У 1834 р. місто втратило власні адміністративні функції, залишаючись важливим торговельним центром.
У 1864 р. Герца стала повітовим містом.
Унаслідок воєнних дій Першої світової війни в 1918 р. місто захопили румунські війська.
У 1940 р. Герца відійшла до складу УРСР і до 1963 р. була районним центром. До початку Другої світової війни тут мешкало 8450 осіб.
У роки Другої світової війни місто було окуповане румунськими загарбниками в період з 4 липня 1941 р. до 2 квітня 1944 р.
Протягом 1962-1991 рр. місто належало до Глибоцького району.
У 1970-х рр. у Герці працювали цегельний завод, маслозавод, харчокомбінат, відділення Чернівецького бурякорадгоспу, який вирощував насіння цукрових буряків, культивував волоські горіхи. Розвиненим було молочне тваринництво. Діяли Будинок культури, бібліотека.
У 1991 р. Герца стала районним центром.
Наприкінці ХХ ст. у Герці працювали швейне виробниче об’єднання «Прут», цегельний завод.
На початку ХХІ ст. в місті працювали завод кондитерських виробів, фабрика швейних виробів, АТ «Керамік», районна друкарня. Діяли Будинок культури, бібліотека, музей ім. Г. Асакі.
На околицях міста виявлено пам’ятки трипільської культури (ІІІ тисячоліття до н. е.), раннього залізного віку (І тисячоліття до н. е.), черняхівської культури (ІІ-IV ст. н. е.) та слов’ян (VIII-ХІ ст. н. е.).
Список використаної літератури:
1. Герца // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1989. – Т. 1 : А-Ж. – С. 261.
2. Герца // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 27.
3. Герца // Універсальний словник-енциклопедія: УСЕ / голова ред. ради М. Попович ; іл. Л. Продакшн. – 3-тє вид., переробл. і доповн. – К. : Всеувито : Новий друк, 2003. – С. 200.
4. Герца, город // Памятники градостроительства и архитектуры УССР : (ил. справ.-кат.). В 4 т. / Гос. ком. Укр. ССР по делам стр-ва, Укр. спец. науч.-реставрац. проект. ин-т, Науч.-исслед. ин-т теории, истории и перспект. проблем совет. архитектуры в г. Киеве. – К. : Будівельник, 1986. – Т. 4 : Сумская область. Тернопольская область. Харьковская область. Херсонская область. Хмельницкая область. Черкасская область. Черниговская область. Черновицкая область. – С. 349 : ил.
5. Пашкану Ж.В. Герца / Ж. В. Пашкану // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України. – К. : Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України, 2006. – Т. 5 : Вод-Гн. – С. 569 : іл.