Хотин – районний центр Чернівецької області. Місто розташоване на р. Дністрі за 54 км від обласного центру м. Чернівців та 428 км від м. Києва. Згідно з даними останнього Всеукраїнського перепису населення (5 грудня 2001 р.) , у Хотині мешкало 11 124 особи. На думку дослідників, Хотин заснований у І ст. н.е. Котизоном (Хотизоном), царем даків, і від його імені пішла назва. На думку інших дослідників, назва походить від особового імені з основою «хоть» («велике бажання»).
На гербі міста у золотому полі зображена срібна фортеця з трьома бланкованими вежами, на середній – півмісяць, на бокових – бунчуки, над фортецею – дві срібні перехрещені шаблі й хрест над ними.
Уявлення про давню символіку міста дає печатка XVII ст., на якій зображено відомий символ християнства, що означав муку за віру й воскресіння, – з двома шестикутними зірками обабіч. У роки підпорядкування Російській імперії Герольдія створила для повітового Хотина новий герб, що базувався на визначній ролі турецького міста-фортеці, здобутого російськими військами. У часи румунського панування герб Хотина символізував роль міста-фортеці в захисті держави й відомі битви під його мурами. На ньому у розтятому щиті в срібному полі зображена червона вежа з чорною брамою й бійницями, у червоному – срібна рука в латах з булавою. Щит увінчувала відповідна до статусу центру цинуту міська корона з п’ятьма вежами (затверджений у 1930 р.).
Імовірно, що сучасний Хотин виріс із слов’янських поселень. Протягом Х-ХІ ст. Хотин був у складі Київської Русі. У другій половині ХІІ ст. місто увійшло до Галицького (з 1199 р. – Галицько-Волинського) князівства. У другій половині ХІІІ ст. в Хотині зведено фортецю. У місті розвиваються ремесла (прядильне, ткацьке, ковальське, гончарне тощо).
У другій половині XIV ст. Хотин увійшов до складу Молдавського князівства. З XV ст. через місто проходив торговельний шлях з Молдавії в Польщу та Кам”янець-Подільський. Тут засновано митницю.
У XV ст. молдавський господар укріпив Хотинську фортецю. У 1538 р. вона зазнала руйнувань від нападу польських військ, проте в часи господаря Петра Рареша її відбудували й значно розширили.
На межі XV-XVI ст. Хотин переходить у власність Туреччини. Згодом об’єднане козацько-польське військо захопило фортецю. У 1621 р. між Польщею та Туреччиною укладено Хотинський мир, відповідно до умов якого Хотин переходив у власність Туреччини.
У роки Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. Хотин двічі переходив у власність козацьких військ. У 1673 р. місто стало належати Польщі.
У 1711 р. Хотин окуповано турецькими військами, місто стало центром райю (адміністративного району). У 1718 р. Хотинську фортецю укріплено: викопано рови, вимуровано камінням вали з бастіонами.
Під час російсько-турецьких воєн XVIII-ХІХ ст. Хотин чотири рази здобували російські війська. Відповідно до умов Бєлгородського миру, укладеного в 1739 р., Хотин повернуто Туреччині.
У роки першої російсько-турецької війни (1768-1774) у 1769 р. Хотин захопили російські війська. Згодом, у 1787 р., російські війська знову окупували місто. У 1812 р. за Бухарестським мирним договором Хотин відійшов до складу Російської імперії.
У 1860 р. в Хотині виникли перші промислові підприємства. До 1899 р. тут було декілька водяних млинів.
У роки Першої світової війни (1914-1918) у місті неодноразово змінювалася влада. Внаслідок воєнних дій у листопаді 1918 р. Хотин окупували румунські війська. У 1919 р. відбулося Хотинське повстання, внаслідок якого на нетривалий період мешканцям міста вдалося захопити владу. Проте невдовзі румунські війська відвоювали Хотин.
Наприкінці червня 1940 р. Хотин увійшов до складу УРСР.
Напередодні Другої світової війни в місті працювали 2 пивоварні, спиртовий і горілчаний заводи, торговельні підприємства.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 6 липня 1941 р. до 4 квітня 1944 р. Під час окупації на території міста діяли підпільні організації.
У повоєнні роки збудовано електростанцію, працювали міськпромкомбінат, маслозавод, пекарня, харчокомбінат, фабрика культурно-побутових виробів. У 1962 р. збудовано нове приміщення для фабрики художніх виробів.
У 1970-х рр. у місті діяли Будинок культури, 3 кінотеатри, клуби, масові бібліотеки для дорослих і дітей, бібліотеки робітничих клубів.
Наприкінці ХХ ст. у Хотині працювали лісокомбінат, завод металевих виробів, завод продовольчих товарів, сироробний, хлібний і цегельний заводи, швейно-художня філія Герцаївської фабрики «Прут». Діяв історико-краєзнавчий музей.
На території міста, в урочищі Грабарня, виявлено рештки палеолітичної стоянки, на місці фортеці – поселення трипільської культури (ІІІ тисячоліття до н. е.) та ранньозалізного віку (І тисячоліття до н. е.). У східній частині міста проходить Троянів вал (І ст. н. е.). Також на території Хотина виявлено рештки слов’янських поселень VI-VII ст. і VIIІ-ХІІІ ст., коли ці землі входили до Теребовлянського князівства Київської Русі, потім до об’єднаного Галицького князівства й до Галицько-Волинської держави.
