Місто Сторожинець Чернівецької області

У 2013 р. місту Сторожинцю Чернівецької області виповнюється 565 років від дня заснування. Нині це районний центр, розташований на р. Сіреті (притока Дунаю) за 30 км від обласного центру м. Чернівців та 507 км від м. Києва. Згідно з даними Держкомстату України, станом на 01.01.2012 р. у місті мешкало у 14 505 осіб. Назву міста виводять від слова «сторожа». Краєзнавці вважають, що тут містився форпост т. зв. Шипинської землі. «Сторожинець» – «вартовий» або «мешканець сторожового поселення».
Уперше про Сторожинець згадується в документах 1448 р. як про село, передане молдавським господарем Романом Петрові сину Томи. Першими мешканцями поселення були лісоруби.
На час включення Буковини до Австрійської імперії (1774 р.) у Сторожинці й Комарівцях (нині село Сторожинецького району Чернівецької області) мешкало 42 родини.
У 1798 р. в містечку засновано православну парафію, у 1864 р. – католицьку капеланію.
У 1847 р. сторожинецьке помістя було поділене на дві рівні частини: одна – Нижній Сторожинець – належала графу Г. Флондору, друга – Горішній Сторожинець – А. Штайнеру.
З 1854 р. в офіційних джерела Сторожинець називають містечком.
У другій половині ХІХ ст. кількість мешканців зросла: у 1869 р. тут мешкало 4350 осіб, у 1880 р. – 5139 осіб.
У 1880-1890-х рр. у Сторожинці збудовано цегельний завод, гуральню, водяну лісопилку, залізничну гілку Глибока – Сторожинець – Берегомет.
У 1900 р. тут вже мешкало 7000 чоловік, було 1700 будинків, 5 молитовних домів, пошта, телеграф, аптека, бойня, пожежна команда.
У 1904 р. Сторожинцю надано статус міста. Місцеве населення займалося торгівлею, ремеслами та землеробством.
У роки Першої світової війни (1914-1918) в місті неодноразово змінювалася влада. Внаслідок воєнних дій у листопаді 1918 р. його захопили румунські війська.
У червні 1940 р. Сторожинець увійшов до складу УРСР.
Наприкінці 1940 р. тут працювало 7 промислових підприємств, низка артілей.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 5 липня 1941 р. до 30 березня 1944 р.
У повоєнні роки в місті відновлено роботу лісокомбінату.
У 1960 р. введено в експлуатацію лукомеліоративну станцію, наприкінці 1964 р. створено машинно-лічильну станцію. У цей час у місті також працював хлібозавод.
У 1970-х рр. у Сторожинці діяли Палац культури, кінотеатри, 2 загальноміські клуби, 4 клуби на підприємствах і організаціях, 2 клуби колгоспу, районна бібліотека, районна дитяча бібліотека, 6 бібліотек при клубах, університети культури, охорони здоров’я, торгівлі, сільськогосподарських знань тощо.
Наприкінці ХХ ст. у Сторожинці працювали лісокомбінат, завод продовольчих товарів, хлібний та цегельний заводи.
У місті на території лісового технікуму розташований державний дендропарк – пам’ятка природи національного значення. Парк заснований у 1912 р. Первісно був природним лісовим масивом. У часи радянської влади на його базі почав діяти навчальний заклад.
Пам’яткою архітектури місцевого значення є Сторожинецька ратуша, збудована в 1905 р. у стилі модерн. У наш час тут розташована міська рада.