Місто Апостолове Дніпропетровської області (до 1818 р. – Вошиве; 1818-1853 рр. – Новопокровське, 1853-1923 рр. – с. Покровське) – районний центр, розташований у межиріччі Дніпра, Інгульця і Базавлука за 158 км від обласного центру м. Дніпра та за 440 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних Держкомстату України, станом на 01.01.2012 р. у місті мешкало 14 480 осіб.
Першу назву – Вошиве – село отримало від степової річки Вошивої, що кишіла дафніями – водяними вошами. Після побудови в 1818 р. церкви святої Покрови село перейменовано на Покровське. Наприкінці ХІХ ст. поблизу Покровського споруджено станцію, яку назвали за прізвищем землевласника – Апостолове. Назва станції закріпилася за селищем, а згодом – за містом.
Територія Апостолового заселялася з середини XVIII ст., коли тут створювали зимівники і хутори запорізькі козаки.
На початку 1790-х рр. землі між річками Кам’янка й Інгулець належали Катеринославському намісництву.
Після ліквідації Запорізької Січі на території сучасного міста оселився правнук гетьмана Данила Апостола, відставний секунд-майор Ямбурзького кірасирського полку Михайло Данилович Апостол. У 1793 р. він одержав за указом Катерини ІІ земельний наділ – 12 тис. десятин землі обабіч степової р. Вошивої. На початку ХІХ ст. тут з’явилися перші поселенці – переселенці з Харківської й Чернігівської губерній.
У 1818 р. у Вошивому побудовано церкву на честь Покрови св. Богородиці й село отримало назву Новопокровське, а після віднесення його до військових поселень у 1853 р. – Покровське.
У 1835 р. тут мешкало 1 290 осіб, у 1859 р. – 2 088.
У 1871 р. у Покровському відкрито трикласну церковно-парафіяльну школу.
Після закінчення Громадянської війни 1918-1920 рр. в Апостоловому встановлено радянську владу.
У 1923 р. пристанційне селище і с. Покровське об”єдналися в селище міського типу – Апостолове, що стало районним центром.
У 1920-х рр. в Апостоловому діяв шкіряний завод та інші промислові підприємства.
У 1940-х рр. у місті діяли елеватор, маслозавод, паровий млин, майстерні МТС.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 17 серпня 1941 р. до 06 лютого 1944 р. Під час окупації на території міста діяли партизанські загони.
У 1944 р. було відновлено рух залізницею, цегельний завод, МТС тощо.
У післявоєнні роки було розширено й реконструйовано залізничний вузол, зокрема споруджено паровозне депо, приміщення для служб дистанції колії.
У 1960-х рр. діяв районний Будинок культури, 3 клуби, 4 бібліотеки тощо.
Наприкінці ХІХ ст. почалося будівництво залізниці Довгинцеве – Олександрівськ (нині – Запоріжжя). У 1904 р. поблизу с. Покровського збудовано залізничну станцію і вокзал Апостолове. Навколо станції утворилося робітниче селище.
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали консервний завод, завод залізобетонних виробів, маслоробний завод, завод металоконструкцій, комбінат промисловості будівельних матеріалів. Діяв історико-краєзнавчий музей.
На початку ХХІ ст. у місті працювали комбінат будівельних промбудматеріалів, завод металоконструкцій, маслозавод, комбікормовий завод тощо. Діяли Будинок культури, бібліотека, історико-краєзнавчий музей.
Поблизу міста виявлено кілька курганів доби бронзи (ІІІ-І тисячоліття до н. е.), два скіфських кургани – Баби і Розкопана Могила (IV-ІІІ ст. до н.е.) з похованнями ватажків, в яких знайдено золоті прикраси, зброю, посуд тощо. Досліджено також окремі поховання кочівників ХІІІ-ХIV ст.