Місто Марганець Дніпропетровської області – місто обласного значення, розташоване на річках Дніпро (Каховське водосховище) й Томаківці за 109 км від обласного центру м. Дніпра та 490 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 49592 особи.
Наприкінці ХІХ ст. на території Городищанського марганцевого рудника збудували станцію Марганець. Назва сучасного міста походить від найменування станції Марганець та руди, що тут добувається.
Наприкінці ХІХ ст. на території Марганця виникло селище гірників. З 1886 р. в Нікопольському басейні розпочалася промислова розробка марганцевих руд. У 1904 р. до басейну прокладено залізницю. Тоді ж на території Городищенського рудника збудовано залізничну станцію Марганець.
Внаслідок подій Громадянської війни 1918-1920 рр. у місті встановлено радянську владу.
У 1925-1926 рр. на руднику почала працювати нова районна електростанція.
До 1926 р. в басейні діяло п’ять збагачувальних фабрик. У селищі закладено парк культури та відпочинку.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 17 серпня 1941 р. до 5-6 лютого 1944 р. Під час окупації на території міста діяли партизанські загони й підпільні організації.
У 1946 р. довоєнну промисловість міста відбудували.
У 1960-х рр. у місті діяли Палац культури гірняків, п’ять історико-революційних музеїв, бібліотеки.
Наприкінці ХХ ст. Марганець був значним промисловим центром нікопольського марганцевого басейну. На його базі формувався Марганецький промисловий вузол. Провідною галуззю промисловості була марганцеворудна. У місті працювали гірничо-збагачувальний комбінат, меблева фабрика, дослідно-експериментальний завод робототехнічних процесів, керамзитовий і рудоремонтний заводи, швейна, стрічкоткацька й кондитерська фабрики, хлібокомбінат. Діяв історико-краєзнавчий музей.
На території міста було виявлено скіфський курган (IV-ІІІ ст. до н.е.), у якому розкопано багате поховання вождя з золотими прикрасами, зброєю тощо, а також кілька курганів зрубної культури доби бронзи (ІІ-І тисячоліття до н.е.) та пізніх кочовиків (XIV-XV ст.).
Список використаної літератури:
1. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с : іл.
2. Марганець // Географічна енциклопедія України : в 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. – К., 1990. – Т. 2. – С. 323.
3. Марганець // Міста України : інформ.-стат. довід. – К., 2007. – С. 66.
4. Чорновол І.С. Марганець / І. С. Чорновол // Історія міст і сіл Української РСР : [в 26 т.] / голов. редкол.: П. Т. Тронько [та ін.] ; редкол.: А. Я. Пащенко [та ін.]. – К., 1969. – Дніпропетровська область. – С. 399-415 : іл.