Місто Синельникове Дніпропетровської області – місто обласного значення Дніпропетровської області. Розташоване за 49 км від обласного центру м. Дніпра та 493 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 32302 особи.
Назване на честь генерал-майора І. М. Синельникова, учасника російсько-турецьких воєн.
Виникло на початку ХІХ ст. як селище Павлоградського повіту Катеринославської губернії на землях, подарованих царським урядом генералу І. М. Синельникову. У 1868-1869 рр. тут було побудовано залізничну станцію. Майже одночасно розпочалося будівництво залізничної колії Синельникове – Нижньодніпровськ Катерининської залізниці, яке було завершено в 1873 р. Поблизу залізничної станції виникло селище Синельникове.
У 1897 р. у містечку мешкало 2900 осіб. Переважна більшість населення працювала на залізниці, решта – у сільському господарстві.
У 1895 р. збудували паровозне депо і вагоноремонтні майстерні, функціонували олійниця, крупорушка, млини.
У 1900 р. введено в експлуатацію пороховий завод С. Якубовського.
У 1903 р. відкрито ковальсько-пресову майстерню.
Внаслідок подій Громадянської війни 1917-1920 рр. у селищі було встановлено радянську владу.
У 1921 р. Синельниковому надано статус міста, що стає центром однойменного повіту Катеринославської губернії.
З 1923 р. Синельникове – центр Синельниківського району.
У 1937 р. в місті збудовано нове вагонне депо.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 2 жовтня 1941 р. до 21 вересня 1943 р. Під час окупації на території міста діяли підпільні групи.
У 1944 р. було відновлено роботу паровозного депо і введено в експлуатацію ковальський цех заводу ім. Комінтерну.
У 1960-х рр. у місті працювали завод залізобетонних конструкцій, швейна фабрика, комбінат продовольчих товарів, завод ім. Комінтерну, фарфоровий і консервний заводи. Діяли Будинок піонерів, Будинок культури, дві бібліотеки, два клуби тощо.
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали ресорний завод, завод залізобетонних конструкцій, завод будівельних матеріалів, фарфоровий, консервний, хлібний, маслоробний і комбікормовий завод, швейна фабрика, підприємства залізничного транспорту.
Список використаної літератури:
1. Бровун М.А. Синельникове / М. А. Бровун // Історія міст і сіл Української РСР. [В 26 т.] / голов. редкол.: П. Т. Тронько [та ін.] ; редкол.: А. Я. Пащенко [та ін.]. – К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1969. – Дніпропетровська область. – С. 725-740 : іл.
2. Калинина П.Ф. Днепропетровщина: природа и экономика / П. Ф. Калинина, К. Л. Липка, Л. Е. Маслий. – Днепропетровск : Обл. изд-во, 1959. – 278 с. : ил., карты, табл.
3. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с : іл.
4. Синельникове // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1993. – Т. 3. – С. 183.
5. Синельникове // Міста України : інформ.-стат. довід. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 92.
6. Синельникове // УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія / ред. рада: М. В. Попович (голова) та ін. – 4-те вид., переробл. і доповн. – Львів : Тека, 2006. – С. 1131.