Місто Верхівцеве (до 1904 р. – Любомирівка) Дніпропетровської області – місто Верхньодніпровського району, розташоване в межиріччі Дніпра, Інгульця і Базавлука за 26 км від районного центру м. Верхньодніпровська, за 71 км від обласного центру м. Дніпра та за 395 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців складала 10142 особи.
Перша назва походить від сусіднього села Любомирівки.
Любомирівка заснована в 1884 р. як пристанційне селище на дільниці Катеринослав-Долинська Катерининської залізниці.
У грудні 1898 р., по завершенні будівництва Саксаганської колії (Любомирівка – Колачевське), вона стала залізничним вузлом і з 1904 р. перейменована на Верхівцеве за прізвищем першого начальника Катерининської залізниці інженера О. А. Верховцева.
У 1903 р. на станції Любомирівка збудовано паровозне депо, склад матеріальної служби, контору начальника 9-ї дільниці колії, медичний пункт, однокласну залізничну школу.
Після Громадянської війни 1918-1920 рр. у місті встановлено радянську владу.
У 1927-1928 рр. до паровозного депо було прокладено водопровідну лінію, з 1930 р. діяв водопровід Верхньодніпровськ-Верхівцеве. У 1931 р. почали діяти механізована сортувальна гірка.
У 1933 р. в селищі введено в експлуатацію електростанцію, у 1935 р. збудовано нові локомотивне і вагонне депо.
У 1940-х рр. у Верхівці діяли клуб залізничників, клуб рудорозподільної станції, 2 <бібліотеки тощо.
У роки Другої світової війни селище було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 12 серпня 1941 р. до 23 жовтня 1943 р. Під час окупації на території міста діяли підпільні організації.
У 1950 р. станцію Верхівцеве електрифікували й реконструювали.
У 1956 р. Верхівцеве стало містом районного підпорядкування.
У 1966 р. у місті почало діяти нове підприємство – рейкозварювальний поїзд № 39 Придніпровської залізниці.
У 1970-х рр. у місті діяли клуб залізничників, 3 бібліотеки та ін.
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали підприємства залізничного транспорту, обласна насіннєва станція.
На початку ХХІ ст. у місті працювали підприємства залізничного транспорту, обласна насіннєва станція, що займалася дослідженням і культивацією багаторічних трав, завод електровакуумного скла. Діють Будинок культури, 4 бібліотеки тощо.
На території Верхівцевого виявлено поселення і могильник доби бронзи (ІІ-І тисячоліття до н. е.), курганні поховання кочівників ХІ-ХІІІ ст. з кам”яними бабами.
Список використаної літератури:
1. Авілов П.Г. Верхівцеве / П. Г. Авілов, І. К. Воропай, В. В. Сінько // Історія міст і сіл Української РСР : [в 26 т.] / голов. редкол.: П. Т. Тронько [та ін.] ; редкол.: Я. Пащенко [та ін.]. – К., 1969. – Дніпропетровська область. – С. 188-200 : іл.
2. Верхівцеве // Географічна енциклопедія України : в 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. – К., 1989. – Т. 1 : А-Ж. – С. 161.
3. Верховцево // Украинская советская энциклопедия : [в 12 т.] / гл. ред. М. П. Бажан. – К., 1979. – Т. 2. – С. 200.
4. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с. : іл.
5. Орлова Г.С. Верхівцеве / Г. С. Орлова, О. С. Орлов // Енциклопедія Сучасної України : [в 25 т.] / Ін-т енциклопед. дослідж. НАНУ. – К., 2005. – Т. 4 : В-Вог. – С. 282-283 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.