Місто Верхньодніпровськ Дніпропетровської області (до 1785 р. – Григорівка, з 1785 р. – Новогригорівка, з 1806 р. – Верхньодніпровське) – районний центр, розташований на р. Дніпрі при впадінні в нього р. Самоткані за 68 км від обласного центру м. Дніпра та 376 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) у місті мешкало 26 200 осіб.
Перша назва походить від імені власника козацького зимівника, на місці якого виникла слобода, – князя Григорія Потьомкіна. У 1785 р. перейменоване в Новогригорівку, з 1806 р. – Верхньодніпровське. Назва відповідає розташуванню вверх по Дніпру основних великих міст цього району (за аналогією до Нижньодніпровська).
У 1640-1655 рр. на території сучасного міста був добре укріплений маєток польського дозорця, в 1680-1680-х рр. виник запорізький зимівник.
Поселення на місці Верхньодніпровська заснували в XVII ст. запорізькі козаки як один із численних зимівників козацької паланки над Дніпром. У 1780 р. князь Г. Потьомкін, власник цих земель, заснував на місці зимівника слободу Григорівку, яку в 1785 р. перейменували на Новогригорівку. У цьому ж році її передано до казенного відомства й призначено для поселення відставних сімейних та осілих солдатів.
У 1782 р. у селі мешкало 415 осіб.
У 1806 р. Новогригорівці надали статус повітового міста Катеринославської губернії й перейменували на Верхньодніпровськ.
Основним заняттям мешканців було землеробство й скотарство. На початку ХІХ ст. у Верхньодніпровську розвивалися ремесла й торгівля. Виникли майстерні з обробки шкіри, салотопні підприємства, лісопильний завод, млини.
У 1860 р. у Верхньодніпровську працювали цегельний завод, тютюнова фабрика, водяний млин, лісопильня. У 1899 р. діяли 29 невеликих підприємств, серед яких спиртоочисний завод, 2 парові млини, парова лісопильня.
У січні 1899 р. неподалік від міста почав діяти Верхньодніпровський металургійний завод, на якому була невелика доменна піч, чавуноливарний цех з двома вагранками.
У 1913 р. у селищі відкрито 3 початкові загальноосвітні училища, жіноча та чоловіча гімназії.
Внаслідок подій Громадянської війни 1918-1920 рр. у Верхньодніпровську встановлено радянську владу.
У 1921 р. в селищі відкрито Центральний робітничий клуб.
У 1923 р. тут працювало 13 дрібних металообробних підприємств, 2 маслозаводи, 3 шкіряних заводи, 7 парових млинів і крупорушок, друкарня.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 21 серпня 1941 р. до 22 жовтня 1943 р. Під час окупації на території міста діяли підпільні групи.У 1944 р. у селищі відкрито спеціальний дитячий будинок для дітей-сиріт червоноармійців, командирів та червоних партизанів. Було відновлено роботу лікарні, Будинку культури, школи, бібліотеки.
У 1956 р. Верхньодніпровськ отримав статус міста.
У 1965 р. завершено будівництво високовольтної лінії електропередач.
У 1960-х рр. у місті діяли Будинок культури, 8 бібліотек, клуб машинобудівного заводу тощо.
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали чавуноливарний, авторемонтний, маслоробний, хлібний і комбікормовий заводи, взуттєва фабрика, промисловий комбінат. Діяв історико-революційний музей.
На початку ХХІ ст. у місті працювали чавуноливарний, машинобудівний і авторемонтний заводи, взуттєва фабрика, підприємство з виробництва комбікормів, друкарня, маслосирзавод. Діяли Палац культури, Палац дитячої творчості, історико-краєзнавчий музей.
На території міста та на його околицях виявлено рештки поселень і курганів епохи міді-бронзи (ІІІ-ІІ тисячоліття до н. е.).
Список використаної літератури:
1. Верхньодніпровськ // Географічна енциклопедія України : в 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. – К., 1989. – Т. 1 : А-Ж. – С. 162.
2. Верхньодніпровськ // Міста України : інформ.-стат. довід. – К., 2007. – С. 21-22.
3. Воропай І.К. Верхньодніпровськ / І. К. Воропай, І. І. Озерний // Історія міст і сіл Української РСР : [в 26 т.]. / голов. редкол.: П. Т. Тронько [та ін.] ; редкол.: А. Я. Пащенко [та ін.]. – К., 1969. – Дніпропетровська область. – С. 172-186 : іл.
4. Кругляк Ю.М. Ім”я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк ; відп. ред. І. О. Варченко. – К. : Наук. думка, 1978. – 151 с. – Бібліогр.: с. 148-151.
5. Памятники истории и культуры Украинской ССР : каталог-справочник / гл. ред. П. Тронько ; зам. гл. ред.: Г. К. Злобин, Ю. А. Олененко ; секретарь В. И. Тимофеенко. – К. : Наук. думка, 1987. – 780 с. : ил.