Місто Амвросіївка Донецької області – районний центр однойменного району, розташований у південній частині Донецького кряжу за 70 км від обласного центру м. Донецька та за 742 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 21 861 особу.Місто Амвросіївка Донецької області – районний центр однойменного району, розташований у південній частині Донецького кряжу за 70 км від обласного центру м. Донецька та за 742 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 21 861 особу.
Назва походить від найменування сусідньої слободи Амвросіївки (нині с. Благодатне), заснованої дінським старшиною, підполковником Амвросієм Гавриловичем Луковкіним. Його іменем назване місто.
У 1869 р. у зв’язку з будівництвом Курсько – Харківсько – Азовської залізниці на території сучасної Амвросіївки виникло пристанційне поселення.
У 1836 р. на берегах р. Кринки виявлені багаті поклади білого крихкого каменю – мергеля – основної сировини для цементного виробництва.
У 1896 р. підприємець Ковальов побудував тут перший цементний завод, названий «Донецьким». У 1903 р. почав діяти ще один цементний завод, що належав підприємцю Чорному.
У 1914 р. при заводі № 1 відкрили лікарню на 5 місць, збудували початкову школу. Поряд знаходилася церква і 5 магазинів.
Протягом 1917–1919 рр. велися бої між радянськими й денікінськими військами за володіння містом. Наприкінці грудня 1919 р. в поселенні встановлено радянську владу.
У 1923 р. Амвросіївка стала центром району. Того ж року в місті побудовано районний Будинок культури.
У 1924 р. відкрито семирічну школу. Крім того, в місті діяла початкова школа.
У 1929 р. Амвросіївку віднесено до категорії селищ міського типу й міст районного підпорядкування. Тут діяли, крім трьох цементних, цегляний та шкіряний заводи, чотири маслозаводи, п”ять вальцьових і чотири зернові вітряки, мергельний кар’єр.
У 1938 р. Амвросіївці надано статус міста.
У 1941 р. в центрі міста було закладено парк, три сквери, озеленено більшість подвір’їв. Крім того, проведено водопровід, радіомережу. На заводах відкрили два медпункти й аптеку, в місті побудували дві лікарні.
Під час Другої світової війни Амвросіївка була окупована німецько-фашистськими загарбниками в період з 22 жовтня 1941 р. до 23 серпня 1943 р. Під час окупації на території міста діяли підпільники.
На початку ХХ ст. в Амвросіївці працювали цементний комбінат, заводи сталевого литва, «Південцентроцемремонт», будівельних матеріалів, комбікормовий, підприємства легкої й харчової промисловості. Діяв міський краєзнавчий музей.
Неподалік від Амвросіївки, поблизу Казенної балки, виявлене ручне рубило доби раннього палеоліту – одну із найстародавніших пам’яток України. На схилах цієї ж балки (між хутором Новоклинівка та поселенням радгоспу «Мирний») знайдено пізньопалеолітичну стоянку мисливців, розкопано понад тисячі зубрів. Стоянку й кістковище бізонів у 1935 р. відкрив В. Євсєєв. Загальна її відкрита площа – 450 м2.
Список використаної літератури:
1. Амвросіївка // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. – К., 1989. – Т. 1 : А-Ж. – С. 38.
2. Амвросіївка // Міста України : інформ.-стат. довід. – К., 2007. – С. 7.
3. Вересоцький П.І. Амвросіївка / П. І. Вересоцький, О. М. Костін // Енциклопедія Сучасної України / Наук. тво ім. Т. Шевченка, Координац. бюро ЕСУ НАН України. – К., 2001. – Т. 1 : А. – С. 429 : герби.
4. Говтва А.В. Амвросиевка : путеводитель / А. В. Говтва. – Донецьк : Донбас, 1987. – 72 с.
5. Запорожець М.Я. Амвросіївка / М. Я. Запорожець, А. І. Кор-Огли // Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. / Інт історії АН УРСР. – К., 1970. – Донецька область. – С. 125-134 : фотогр.
6. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с : іл.