Місто Чистякове (до 1840 р. – Олексіївка, до 1867 р. – Олексієво-Леонове, до 1964 р. – Чистякове, до 2016 – Торез) Донецької області – місто обласного значення, розташоване на р. Орловій за 63 км від обласного центру м. Донецька та 735 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 72745 осіб.
Засноване як слобода Олексіївка. Згодом за прізвищем генерал-лейтенанта Степана Леонова одержало назву Олексієве-Леонове. У 1867 р. Леонови продали свій маєток купцеві Чистякову, і поселення дістало назву Чистякове. У 1964 р. перейменовано на увічнення пам’яті Генерального секретаря французької Комуністичної партії Моріса Тореза, який свого часу був шахтарем.
Після визволення в 1769 р. російськими військами північного Приазов’я від влади кримського хана, на вільні землі переселялися селяни-втікачі з України. Вони стали першими мешканцями слободи Олексіївки, заснованої на початку 1770-х рр. Олексіївку з навколишніми землями Катерина ІІ подарувала генерал-лейтенанту С. Леонову. У 1860-х рр. на території поміщицького маєтку було знайдено антрацит. У 1865 р. розпочалася його розробка.
На початку ХХ ст. у Чистяковому існувало кілька невеликих шахт.
У 1875 р. маєток Чистякова придбав підприємець А. К. Алчевський. Разом з підприємцем Іловайським він заснував тут Олексіївське гірничопромислове підприємство, якому передав чистяківський маєток і частину своїх земель з покладами вугілля. Невдовзі у селищі закладено шахти «Похилу» і «Галерею».
У 1904 р. залізницею сполучено станції Дебальцеве та Іловайське, що розташоване за 3 км від Чистякового. За три роки споруджено залізничну гілку Чистякове-Безчинська. У 1911 р. споруджено шахту «Соляну», у 1913 р. – ще дві шахти.
У 1914 р. Південноросійське гірничопромислове товариство придбало чистяківські шахти Олексіївського товариства.
Наприкінці 1917 р. у селищі встановлено радянську владу. Навесні 1918 р. Чистяківське захопили австро-німецькі загарбники. Протягом 1919 р. селищем володіли денікінці. Наприкінці 1919 р. знову встановлено радянську владу.
З квітня 1920 р. Чистякове – повітовий центр. У вересні 1924 р. було створено Чистяківський район з центром у Чистяковому. У лютому 1931 р. до Чистяківського району було приєднано Сняжнянський район.
З березня 1932 р. Чистякове віднесено до категорії міст обласного підпорядкування.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 30 жовтня 1941 р. до 2 вересня 1943 р. Під час окупації на території Тореза діяли підпільні організації.
У 1948 р. закінчилося спорудження заводу залізобетонних шахтних кріплень, у наступному році – електротехнічного заводу.
Наприкінці ХХ ст. у місті діяли підприємства видобування вугілля (шахтоуправління, десять шахт, чотири збагачувальні фабрики виробничого об’єднання «Торезантрацит»), електротехнічний завод, заводи наплавочних твердих сплавів, залізобетонного шахтного кріплення, бетонного шахтного кріплення, ремонтно-механічний, молочний, м’ясопереробний, меблева фабрика, хлібний комбінат тощо. Діяли навчально-науково-виробничий комплекс Донецького політехнічного інституту, гірничий технікум, медичне училище.
У місті виявлено давньоболгарське поховання (VIII ст.), де виявлено збрую, глиняний посуд і золоту візантійську монету.
Список використаної літератури:
1. Авраменко И.П. Торез : Спутник туриста / И. П. Авраменко, А. А. Кузин. – Донецк : Донбасс, 1966. – 47 с. : ил.
2. Єрмаков О.П. Торез – місто обласного підпорядкування / О. П. Єрмаков // Історія міст і сіл Української РСР : [в 26 т.] / Ін-т історії АН УРСР. – К., 1970. – Донецька область. – С. 824-843 : фот. – Бібліогр. в підряд. прим.
3. Кругляк Ю.М. Ім’я вашого міста : походження назв міст і селищ міського типу Української РСР / Ю. М. Кругляк; відп. ред. І. О. Варченко. – К. : Наук. думка, 1978. – 151 с. – Бібліогр.: с. 148-151.
4. Торез // Вся Украина : путеводитель / А. С. Ивченко. – К., 2005. – С. 516-517 : фот.
5. Торез // Міста України : інформ.-стат. довід. – К., 2007. – С. 101-102.
6. Торез // Українська радянська енциклопедія / голов. ред. М. П. Бажан. – 2-е вид. – К., 1984. – Т. 11, Кн. 1. – С. 309.