Місто Гірник Донецької області (до 1958 р. – смт Соцмістечко) – місто районного підпорядкування Селидівської міськради, розташоване на р. Вовчій за 14 км від райцентру м. Селидового, за 48 км від обласного центру м. Донецька і за 639 км від м. Києва. Відповідно до даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001 р.), у місті мешкало 14 246 осіб.
У середині ХІХ ст. на території сучасного Гірника виявлено поклади вугілля. Тоді ж там засновано перші дрібні кам’яновугільні копальні, власниками яких були поміщики й місцеві селяни. Перевезення вугілля гузовим транспортом з цих територій (через відсутність залізничного сполучення), було невигідним, а місцевого ринку збуту не було. Це спричинило до припинення розробки сировини.
У 1860-1880-х рр. гірничі інженери брати Носови й магістр геології проф. А. В. Гуров, академік Г. П. Гельмерсен проводили геологічні дослідження.
Наприкінці ХІХ ст. і в першому десятиріччі ХХ ст. вздовж правого берега р. Вовчої виникло близько десятка невеликих вугільних копалень.
У 1920-х рр. у цьому районі було проведено геологорозвідувальні роботи, на основі яких трест «Донвугілля» у 1929-1930 рр. склав перспективні плани будівництва нових шахт.
У 1938 р. у зв’язку з будівництвом Курахівської групи шахт (№№ 40, 42, 43) було засноване нове шахтарське селище. На кінець року будуправління тресту «Донбасжитлобуд» здало перші 60 одноповерхових будинків для шахтарів. Нове селище назвали Соцмістечком.
У 1939 р. шахта № 40 почала свою роботу. Водночас будувалася друга шахта – № 42 «Курахівка».
В одному з будинків 01 вересня 1939 р. відкрили початкову школу.
У січні 1940 р. розпочалося будівництво шахти № 43 «Курахівка».
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 20 жовтня 1941 р. до 08 вересня 1943 р.
У 1944 р. в селищі відкрили школу фабрично-заводського навчання.
30 травня 1947 р. Соцмістечко було віднесено до категорії селищ міського типу.
У 1955 р. введено в дію хлібозавод, завод безалкогольних напоїв.
У 1958 р. Соцмістечко і прилеглі селища Комсомольський, Октябрський, Першотравневий, Перемога і Промплощадка перетворені в місто Гірник.
У 1960 р. жителі Гірника встановили пам’ятник на братській могилі, де поховані закатовані фашистами радянські військовополонені.
Протягом 1950-1960-х рр. в місті споруджено багато державних багатоповерхових будинків, виросли 3 селища індивідуальної забудови працівників (близько 300 будинків).
У 1969 р. збудовано автовокзал. Діяла пошта, телефонна станція, лазня, пральний комбінат. Усі квартири були електрифіковані й радіофіковані, мали водопровід і каналізацію.
Наприкінці ХХ ст. в місті діяли 2 кам’яновугільні шахти, завод залізобетонних виробів і хлібозавод.
Місто має автобусне сполучення з містами Донецьк, Курахове, Селидове, Красноармійськ.