Місто Горлівка Донецької області – місто, розташоване за 43 км від обласного центру м. Донецька та 678 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 289972 особи.
Назва походить від прізвища гірничого інженера П. М. Горлова, який у 1870-х рр. на землі, відведеній для майбутньої залізничної колії, виявив вугільні шари. Незабаром тут закладено шахту (нині «Кочегарка»). Станцію й селище, що виникли навколо шахти, назвали Горлівкою.Заселення Горлівки почалося в середині XVII ст., коли запорізькі козаки й селяни-втікачі на річках Корсунь, Кривий Торець з притокою Залізна, Бахмутка з протоками Кодима, Лугань почали засновувати хутори й зимівники. У другій половині XVIII ст. тут утворилося військове поселення сербів, словенів, угорців, молдован. Одночасно цю місцевість заселяли переселенці з Харківської, Полтавської, Чернігівської губерній.
На початку ХІХ ст. в районі слобод Зайцевого, Залізної і хуторів Щербинівського й Нелепівського було відкрито поклади вугілля. Восени 1867 р. на землях, що належали раніше селянам слобод Залізної, Зайцевого та ін. почалися розвідувальні роботи. За 6 км на південний схід від Микитівки в цьому ж році було збудовано бараки для робітників, майстерня та ін. споруди. Так було покладено початок робітничому селищу, а згодом і залізничної станції, названих Горлівкою.
Протягом 1868-1870 рр. купець Поляков на кошти урядової субсидії побудував Курсько-Харківсько-Азовську залізницю і за допомогою П. М. Горлова розпочав видобуток вугілля. Для цього спочатку було пристосовано дві селянські шахти, що були тут раніше, а згодом поклали початок шахті «Кочегарка».
Дещо пізніше «Товариство південноросійської кам’яновугільної промисловості», створене в 1872 р., почало в цих місцях будівництво великого рудника з двох шахт, який назвали Корсунською копальнею № 1. Наприкінці ХІХ ст. хазяями цієї компанії стали фактично французькі підприємці. На початку 1890-х рр. іноземні підприємці заснували в Горлівці «Бельгійське товариство Государевобайрацьких кам”яновугільних копалень» і «Товариство Микитівських копалень». Навколо шахт виникали робітничі селища, набагато розширилася й т. зв. Центральна колонія (безпосередньо Горлівка), де в 1898 р. мешкало понад 7 тис. осіб.У 1879 р. гірничий інженер А. В. Миненков відкрив поблизу Горлівки родовище ртутних руд. Він створив товариство для розвідки ртуті, яке невдовзі придбало «Товариство ртутного виробництва А. Ауербах і Ко». Восени 1885 р. розпочалося будівництво шахти «Софія», а пізніше – заводу для виробництва ртуті, де 14 грудня 1886 р. було отримано першу в Російській імперії ртуть.
У 1897 р. почав діяти машинобудівний завод (збудований коштом бельгійської компанії), що виготовляв обладнання для шахт і металургійних підприємств. Поблизу заводу виникло селище, що згодом було об’єднане з центральною колонією Горлівки.
У 1890 р. в центрі міста «Товариством південноросійської кам”яновугільної промисловості» збудовано «Клуб-театр зібрання службовців».
Наприкінці ХІХ ст. в Горлівці працювали алебастровий, цегельний і цементний заводи, кілька кам”яних кар”єрів і парових вальцьових млинів.
У 1914 р. виник приватний «Клуб-кінотеатр Банакер».
У 1916 р. в Горлівці та прилеглих колоніях мешкало 30 тис. осіб. У центрі селища розташовувалися будинки власників підприємств і технічного персоналу, кілька десятків казарм і понад 1200 однотипних тривіконних будинків. Стояли вона на 18 лініях, в кожній до 70 будинків. Зелених насаджень не було.
На початку ХХ ст. в Горлівці діяли дві церковнопарафіяльні, чотири заводські та десять двокласних земських шкіл, що містилися в бараках та пристосованих приміщеннях.
Наприкінці 1919 р. у місті встановлено радянську владу.У 1926 р. в Горлівці повністю відбудовані підприємства вугільної, ртутної, машинобудівної, хімічної і доломітної промисловості. Розгорнулося житлове будівництво, розширилась мережа лікувальних закладів.
У 1927 р. в Горлівці відкрито Палац праці, при якому працювала бібліотека, 22 палаци культури і клуби, 26 масових бібліотек.
Наприкінці 1920-х – на початку 1930-х рр. у місті збудовано коксохімічний завод, шахти № 19-20, ім. Рум’янцева, азотнотуковий завод.
У 1932 р. Горлівці надано статусу міста обласного підпорядкування.
Напередодні Другої світової війни в Горлівці працювало шість лікарень, три пологові будинки, тубдиспансер, дитяча поліклініка, санаторій, гельмінтологічний пункт, протималярійна і санітарні станції, молочноконтрольна станція та ін.
У роки Другої світової війни Горлівка була окупована німецько-фашистськими загарбниками в період з 29 жовтня 1941 р. до 5 вересня 1943 р. Під час окупації в місті діяли диверсійні групи, підпільна організація.
У післявоєнний період відбудовувалась промисловість міста. На початку 1944 р. налагодив серійне виробництво відбійних молотків, вентиляторів тощо машинобудівний завод.
У 1950-х рр. було збудовано авторемонтний, два ремонтно-механічні заводи, шахту «Кіндратівка-Західна», заводи молочних продуктів, пивоварний, виноробний, переробки овочів, два хлібозаводи, фабрику баянів, шиноремонтний завод, меблеву фабрику.
Наприкінці ХХ ст. Горлівка була значним промисловим центром Донбасу, складовою частиною Горлівсько-Єнакіївського промислового вузла. Провідними галузями промисловості були: вугільна (дев”ять шахт, п’ять центральних збагачувальних фабрик), машинобудування, хімічна, металургійна. В місті діяв коксохімічний завод. Розвинутими були харчова (зокрема, три хлібні й м’ясний комбінати, молокозавод) та легка (виробниче швейне об’єднання, фабрика трикотажного полотна, експериментальний фурнітурний завод та ін.) промисловості. Також у цей час у місті поширювалося виробництво будівельних матеріалів, підприємства дерево оброблювальної промисловості. Діяли педагогічний інститут іноземних мов, філія Донецького політехнічного інституту; художній, історичний музеї, музей історії шахти «Кочегарка».
На початку ХХІ ст. основними галузями промисловості були машинобудування, металургія, хімічна, вугільна, харчова й переробна. Діяли Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов, вісім клубних закладів, централізована бібліотечна система, Горлівський музей мініатюрної книги ім. В. Разумова, Горлівський художній музей, Державний музей історії міста, Палац спорту тощо.
На території міста виявлено низку археологічних пам’яток (кургани) доби бронзи та скіфського часу.
Список використаної літератури:
1. Горлівка // Міста України : інформ.стат. довід. К., 2007. С. 2829.
2. Донецька область // 500 чарівних куточків України, які варто відвідати : путівник / уклад.: Т. І. Лагунова, Ю. Ю. Кашуба. Х., 2007. С. 7684 : іл.
3. Домовитов Н.Ф. Горловка : биография города / сост. Н. Ф. Домовитов. Донецк : Донбасс, 1967. 172 с. : ил.
4. Жильцов И.А. Горловка : путеводитель / И. А. Жильцов. 2е изд., доп. Донецк : Донбас, 1981. 111 с.
5. Павлик І.С. Горлівка місто обласного підпорядкування / І. С. Павлик, Ф. Я. Самохвалов // Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. / Інт історії АН УРСР. К., 1970. Донецька область. С. 268295 : фот.
6. Рогач В.О. Горлівка / В. О. Рогач, Т. І. Омелюсик. // Енциклопедія Сучасної України. У 25 т. / НАН України, Наук. тво ім. Т.Г. Шевченка, Інт енциклопед. дослідж. НАН України. К., 2006. Т. 6. С. 268269 : іл.
7. Кругляк Ю.М. Ім’я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк ; відп. ред. І. О. Варченко. К. : Наук. думка, 1978. 151 с.
8. Донбасс с высоты свободного полета : фотоальбом / авт. текста В. И. Мозговой. Донецк : Кардинал, 2003. 358 с. : ил.