Місто Іловайськ Донецької області – місто, підпорядковане Харцизькій міськраді, розташоване за 16 км від районного центру м. Харцизька, 42 км від обласного центру м. Донецька та 714 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 17621 особа.
Назву поселення отримало за прізвищем поміщика і підприємця І. Г. Іловайського, по землях якого пролягла залізниця.
Засноване в 1869 р. на місці залізничного роз’їзду № 17 у степу під час будівництва Курсько – Харківсько – Азовської залізниці. До початку 1920 р. станція Іловайськ і селище поблизу неї були підпорядковані Троїцько-Харцизському повіту Міуського (з 1888 р. – Таганрозького) округу Області Війська Донського.
Інтенсивний розвиток селища пов’язаний з будівництвом дільниць Харцизьк – Ханженкове – Кринична – Ясинувата, що з’єднала Курсько – Харківсько – Азовську залізницю з Катерининською.У 1893 р. до Катерининської магістралі приєднано дільницю Іловайськ – Ханженкове. До 1902 р. неподалік від станції Іловайськ прокладено одноколійні залізничні лінії.
На початку ХХ ст. (1902-1904 рр.) Іловайськ став вузловою станцією. У 1902 р. на станції почали зводити паровозне депо.
У 1908 р. завершено будівництво вокзалу; кількість станційних колій зросла з 2 до 12.
На початку ХХ ст. місті зведено паровий млин і черепичний завод.
У 1911 р. заселено перші дві вулиці нинішнього міста.
Навесні 1919 р. в Іловайську встановлено радянську владу.
У 1922 р. відкрито робітничий клуб ім. Жовтневої революції. В 1924 р. відкрито лікарню. В 1932 р. зведено залізничну лікарню. В 1936 р. в місті працювало три школи. В 1937 р. відкрили Палац культури ім. Жовтневої революції.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 23 березня 1941 р. до 4 вересня 1943 р. Під час окупації в районі Іловайська діяли підпільно-партизанські групи.
Відразу після визволення міста почалися відновлювальні роботи на Іловайському залізничному вузлі. У вересні 1943 р. відновився рух на дільниці Іловайськ – Кринична.
У 1954 р. розпочато будівництво нового вагонного депо.
У 1959 р. в місті створено енергодільницю у зв’язку з електрифікацією залізничної дільниці від Горлівки до Іловайська.
Наприкінці 1960-х рр. в Іловайську створено міський парк культури і відпочинку ім. Т. Г. Шевченка. Було заасфальтовано або забруковано міські вулиці.
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали підприємства залізничного транспорту, хлібозавод.
На початку ХХІ ст. в м. Іловайську працював ВАТ «Іловайське спеціалізоване ремонтне товариство». Діяли десять бібліотек, клуб, Палац культури тощо.
Список використаної літератури:
1. Іловайськ // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / УРЕ ім. М. П. Бажана. – К. : УРЕ, 1990. – Т. 2. – С. 77.
2. Іловайськ // Міста України : інформ.-стат. довід. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 46.
3. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв посе¬лень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с.
4. Коршуницький Г.Г. Іловайськ / Г. Г. Коршуницький, О. Й. Прийменко, А. М. Сабіна // Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. / Ін-т історії АН УРСР. – К. : УРЕ, 1970. – Донецька область. – С. 879-892 : фот. – Бібліогр. в підряд. прим.