Місто Кальміуське (до 1949 р. – селище Каракуббуд) Донецької області – місто Старобешівського р-ну, розташоване на р. Кальміус за 14 км від районного центру м. Старобешеве, 55 км від обласного центру м. Донецька та 723 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 12672 особи.
Перша назва – Каракуба» – татарського походження (кара – «чорний», «куба» – печера). Перейменоване в Комсомольське, оскільки будували його переважно комсомольці, молодь.
Наприкінці ХІХ ст. на території, де нині знаходиться місто, був степ. Його землі не оброблялися через те, що на поверхню виходили поклади вапняків, з яких місцеві жителі випалювали вапно. Вперше відомості про знайдений в долині р. Кальміус, поблизу с. Каракуби (нині с. Роздольне), «гірський вапняк» опублікував у 1833 р. геолог І. Іваницький. Проте їх промислова розробка почалася лише в радянські часи.
У 1930 р. почалося широке геологічне дослідження району залягання Каракубського родовища вапняків. Через три роки тут розпочали будувати рудники для видобутку флюсів відкритим способом. У 1933 р. навколо рудників виникло робітниче селище КаракуббудУ 1934 р. завершено будівництво залізниці до станції Кутейникове.
У 1939 р. розпочато будівництво дробильно-збагачувальної фабрики і механізованого кар’єру.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 1941 до 1943 рр. Під час окупації на території Каракуббуду (тоді це було селище Чкаловське) було влаштовано табір військовополонених, де за часи його існування було закатовано, розстріляно або закопано живцем 6630 осіб. Після закінчення війни тут встановлено пам’ятник.
У повоєнні роки до ладу стала дробильно-збагачувальна фабрика. Діяв Палац культури.
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали рудоуправління «Комсомольське» з трьома кар’єрами (флюсовий вапняк, будівельний щебінь, борошно тощо), підприємства харчової промисловості.
На початку ХХІ ст. в м. Комсомольському працювали промислові підприємства: ВАТ «Комсомольське рудоуправління», ВАТ «Старобешівський райагробуд», залізнична станція «Каракуба». Діяли Палац культури, дитячий санаторій тощо.
Список використаної літератури:
1. Коваль А.П. Знайомі незнайомці: походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с : іл.
2. Комсомольское // История городов и сел Украинской ССР : [в 26 т.] / П. Т. Тронько : Гл. ред. Укр. совет. энцикл., 1976. – Донецкая область. – С. 663-664 : фот.
3. Комсомольське // Географічна енциклопедія України : [в 3 т.] / відп. ред. О. М. Маринич. – К., 1990. – Т. 2. – С. 190.
4. Комсомольське // Міста України : інформ.-стат. довід. – К., 2007. – С. 54.
5. Комсомольський // Восточная Украина : путеводитель / С. Л. Удовик. – К., 2007. – С. 39-40.
6. Памятники истории и культуры Украинской ССР : кат.-справ. / гл. ред. П. Тронько ; зам. гл. ред.: Г. К. Злобин, Ю. А. Олененко ; секретарь В. И. Тимофеенко. – К. : Наук. думка, 1987. – 736 с. : ил., 44 вкл. л.