Місто Курахове (до 1943 р. – Курахівдресбуд, до 1956 р. – Курахівдрес) Донецької області – місто Мар’їнського району, розташоване на лівому березі р. Вовчої за 17 км від районного центру м. Мар’їнки, 44 км від обласного центру м. Донецька та 649 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 21516 осіб.
Назва міста походить від станції, яку будували поблизу селища Курахівка, тому нове селище отримало назву Курахівдресбуд, потім скоротилося до Курахівдрес і, нарешті, Курахове. Первісна назва Курахівка походить від прізвища поміщика.
Селище засноване в 1936 р. у зв’язку з будівництвом Курахівської ДРЕС на території кількох селищ і сіл.
На території Курахового в 1930-х рр. були населені пункти Нові Улакли, Первомайське, Старі Терни, Тівалі. Пізніше до міста приєднано с. Іллінку й робітниче селище Рою.
У 1936 р. будівництво ДРЕС оголошено господарсько-політичним завданням першочергової ваги. Влітку цього року розпочалося будівництво станції і робітничого селища. В серпні в перші три будинки заселено 130 робітників, відкрито лікарню, амбулаторію, аптеку, школу-семирічку.
На початку 1937 р. роботи на будівництві Курахівської ДРЕС тимчасово припинено через спорудження Зуїівської ДРЕС. У грудні 1937 р. роботи відновлено.
В 1941 р. Курахівська ДРЕС стала до ладу – було запущено першу турбіну.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 20 жовтня 1941 р. до 9 вересня 1943 р. Під час окупації в місті діяли підпільні організації.
12 серпня 1946 р. електростанція відновила роботу. В березні 1947 р. запущено другу турбіну.
У 1950 р. споруджено школу фабрично-заводського учнівства.
У 1952 р. запущено останній турбогенератор, передбачений проектом ДРЕС.
У 1954 р. завод залізобетонних виробів реорганізовано на завод будівельних матеріалів.
У 1965 р. почала діяти киснева станція. В цьому ж році розпочали роботи з газифікації міста.
22 липня 1966 р. Курахове підпорядкували Мар’їнському району; селище Роя об’єднали з містом.
У 1969-1975 рр. електростанцію реконструйовано.
Через м. Курахове проходить автомагістраль Донецьк-Запоріжжя. На околиці міста – залізнична станція Роя Донецької залізниці.
Наприкінці ХХ ст. у Кураховому працювали Курахівська ДРЕС, котельно-механічний завод, завод залізобетонних конструкцій, мінеральної вати і хлібний заводи. Діяла філія Всесоюзного заочного енергетичного технікуму.
У 1969 р. в кургані «Велика могила» розкопано 18 кочівницьких поховань ХІІ ст., де знайдено кольчугу, кинджал, шаблю, колчан зі стрілами. В одному із поховань виявлено скелет коня зі збруєю.
Список використаної літератури:
1. Івченко А. Міста України : довідник / А. Івченко. К. : Картографія, 1999. 135 с. : табл. (Україна на межі тисячоліть).
2. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А. П. Коваль. К. : Либідь, 2001. 302 с : іл.
3. Кругляк Ю.М. Ім’я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк ; відп. ред. І. О. Варченко. К. : Наук. думка, 1978. 151 с.
4. Курахове // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. К., 1990. Т. 2. С. 252.
5. Курахове // Міста України : інформ.стат. довід. К., 2007. С. 60.
6. Сидоренко П.О. Курахове / П. О. Сидоренко, І. К. Федоренко // Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. / Інт історії АН УРСР. К., 1970. Донецька область. С. 584594 : фот.