Місто Лиман Донецької області – місто обласного значення, районний центр, розташований на березі озера Лиман за 136 км від обласного центру м. Донецька та за 618 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 27575 осіб.
На території міста р. Сіверський Донець ширшає й утворює в заплаві велике озеро, яке називають Лиманом. Наприкінці 1919 р. під час боїв радянських і денікінських військ тут загинуло значна кількість червоних партизанів. На прохання особового складу 12 Українського радянського полку Донецький губком змінив назву на Красний Лиман.
У XVII ст. для оборони від кримських татар на р. Сіверському Дінці у Російській імперії зміцнювали військово-сторожову службу. З 1644 р. в Маяцькій фортеці, яка розташована за 18 км від сучасного м. Красного Лиману, перебувала варта чугуївського воєводи. Недалеко від фортеці пролягав Ізюмський шлях, проходячи яким кримські татари нападали на українські землі колишньої Російської імперії.
Мешканці містечка Маяка 5 жовтня 1665 р. отримали дозвіл від білгородського воєводи Б. А. Рєпніна володіти степами й лісами на території по Дінцю до гирла Жеребця. Так у 1667 р. виникла слобода Лиман. У 1668 р. тут закінчилося спорудження укріпленого містечка.
Слободу Лиман 18 лютого 1825 р. перетворено на військове поселення. Жителі розподілялися по ротах, у місті була сувора військова дисципліна.
У 1857 р. після низки селянських заворушень царський уряд ліквідовує військові поселення, мешканці яких перейшли на становище державних селян. Почався розвиток ремесел і народного господарства.
У 1879 р. в Лимані було три олійниці, дві кузні, дві крамниці, хлібний магазин.
У 1907 р. акціонерне товариство Північно-Донецької залізниці почало спорудження нової колії на ділянці Льгов-Лиман.
У 1911 р. завершено спорудження ділянок Основа-Лиман-Яма, Слов’янськ-Лиман, Краматорськ-Лиман. Крім того, збудовано приміщення станції Лиман. У 1913 р. відкрито другу колію на ділянці Лиман-Яма.
Наприкінці 1919 р. у Лимані встановлено владу рад.
З червня 1920 р. Лиман входив до Слов’янського повіту, у 1923 р. став центром Лиманського району Бахмутського округу.
1 жовтня 1922 р. було обладнано лимарську електростанцію.
У 1923 р. створено Лиманський район, що увійшов до складу Бахмутського округу.
У 1925 р. станцію Лиман перейменовано на Красний Лиман. У цьому ж року відкрито школу-семирічку.
У 1929 р. збудовано електростанцію. Велося будівництво водокачки, водопроводу й екіпіровки. Відкрито перший на донецькій магістралі Палац культури залізничників імені Артема.
У 1934 р. на станції Лиман завершено будівництво першої в СРСР і Європі великої механізованої гірки для розформування й складання поїздів.
У 1938 р. робітниче селище (нині південний мікрорайон міста) і власне с. Лиман злилися, населений пункт набув статусу міста з назвою Красний Лиман.
У 1930-х рр. збудовано близько десяти нових шкіл, медучилище, залізничний технікум, філія Харківського залізничного інституту, проведено водопровід, освітлено вулиці.
Під час Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 7 липня 1942 р. до 3 лютого 1943 р.
У 1948 р. майже повністю відновили житловий фонд. Відбудовано клуби, школи, лікарні, Палац культури ім. Артема.
У 1950 р. зведено 129 житлових будинків і Палац культури. Працював завод силікатної цегли.
Наприкінці ХХ ст. у місті діяли підприємства залізничного транспорту, завод силікатної цегли, два асфальтових, консервний, комбікормовий заводи, кар”єроуправління, харчосмакова фабрика, лісгоспзаг.
У західній частині Красного Лиману знайдено шість стоянок рибалок і мисливців доби неоліту; поблизу с. Щурового – рештки доби бронзи. На березі озера Лиману знайдено скіфське поселення IV-III ст. до н.е.
Список використаної літератури:
1. Коваль А.П. Знайомі незнайомці: походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с.
2. Красний Лиман // Географічна енциклопедія України : в 3 т. / УРЕ ім. М. П. Бажана. – К., 1990. – Т. 2. – С. 211.
3. Красний Лиман // Міста України : інформ.-стат. довід. – К., 2007. – С. 57.
4. Курінний О.І. Красний Лиман / О. І. Курінний, Т. М. Медведев, С. М. Мельник // Історія міст і сіл Української РСР : [в 26 т.] / Ін-т історії АН УРСР. – К., 1970. – Донецька область. – С. 508-523 : фот.
5. Міста і села України : [довідник] / Укр. видавничий консорціум, Укр. наук. т-во краєзнавства, геральдики та фалеристики, Укр. фонд культури ; авт.-упоряд. В. В. Болгов. – К. : УВК, 2008. – 555 с. : іл.