Місто Мирноград (до 1937 р. – Гродівський Рудник, до 1957 р. – Новий Світ / Новий Донбас, до 1972 р. – Новоекономічне) Донецької області – місто обласного значення, розташоване за 66 км від обласного центру м. Донецька та 16 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 55677 осіб.
Назва міста походить від назви шахти, що діяла на території міста. Шахту названо на честь болгарського комуністичного діяча – Георгія Димитрова.У 1860-х рр. на поблизу сучасного міста почали розробляти поклади кам’яного вугілля. У 1912-1916 рр. поблизу с. Гродівки збудовано два рудники – «Новоекономічний» (1911) і «Гродівський» (1916), навколо яких виникли гірничі поселення. Вони знаходилися на землях, орендованих у селянських общин сіл Новоекономічне (від 1957 р. – селище міського типу) та Гродівка (від 1930 – селище міського типу).
У роки воєнних дій 1918-1920 рр. влада неодноразово змінювалася.
У 1933 р. шахта в Новоекономічному вважалася однією із найбільших у Донбасі.
У 1938 р. Новоекономічне віднесено до категорії міст. До його складу ввійшли населені пункти Ворошиловський, петровський, Прогрес, Шевченківський, Ясна Поляна, Сахалін № 1,2 та ін., розташовані навколо шахт.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 22 жовтня 1941 р. до 8 вересня 1943 р. Під час окупації на території Новоекономічного діяли підпільні організації.
У 1960-х рр. у місті діяли профілакторій санаторного типу, три бібліотеки. Працював хлібозавод.
Наприкінці ХХ ст. в місті діяли виробниче об’єднання «Красноармійськвугілля», три кам’яновугільні шахти, центральна збагачувальна фабрика.
На початку ХХІ ст. у Димитрові діяли промислові підприємства: ДП «Красноармійськвугілля», структурними підрозділами якого є шахти ім. Г. Димитрова, ім. О. Стаханова, «Центральна», «Родинська», ТОВи «Димитровський експериментально-механічний завод», «Димитроввантажтранс», «Донмет». Працювали Будинок творчості дітей та юнацтва, вісім бібліотек, два народні музеї, Палац культури, Палац спорту тощо.
Список використаної літератури:
1. Димитров // Міста України : інформ.стат. довід. К., 2007. С. 32.
2. Димитров // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / голов. ред. М. П. Бажан. - 2-ге вид. - К., 1979. Т. 3. - С. 347.
3. Кругляк Ю.М. Ім’я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк ; відп. ред. І. О. Варченко. - К. : Наук. думка, 1978. - 151 с.
4. Анисимов Ю.Г. Димитров / Ю. Г. Анисимов // Енциклопедія Сучасної України : [у 25 т.] / НАН України, Наук. тво ім. Т. Г. Шевченка. - К., 2007. - Т. 7. - С. 589-590 : іл.
5. Димитров // Географічна енциклопедія України : в 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. - К., 1989. - Т. 1. - С. 320-321.