Місто Торецьк (до 1936 р. – Щербинівка) Донецької області – місто обласного підпорядкування, розташоване на правому березі р. Кривого Торця (притока Казенного Торця, басейн Сіверського Дінця) за 49 км від обласного центру м. Донецька та за 657 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 42916 осіб.
Місто назване на честь радянського та партійного діяча Ф. Е. Дзержинського. Перша назва, за легендою, походить від прізвища богуславського козака Антона Щербини, який загинув у бою з татарами. На початку ХІХ ст. його сторожа розташовувалася на місці сучасного Дзержинська.
У 1776 р. для державної військової слободи Зайцеве (нині селище міського типу, підпорядковане Горлівській міській раді) азовський губернатор призначив урочище Жований Ліс, балки Сухий Яр та Житній Яр. За тридцять років поселення розрослося.У 1806 р. частина жителів слободи Зайцеве, відокремившись, заснувала кілька хуторів. Так на березі р. Кривого Торня виник хутір Щербинівський.
У 1824 р. були проведені дослідження покладів кам’яного вугілля в районі хутору, а згодом тут розпочалися його промислові розробки.
Наприкінці 1930-х рр. Щербинівський і сусідні з ним хутори перетворено на с. Щербинівку, підпорядковану Желєзнянській волості Бахмутського повіту. Сюди почали прибувати селяни з Катеринославської та інших губерній.
У 1861 р. власником Щербинівського рудника став підприємець Полинов, згодом – інженер Шеєрман, який протягом десяти років (1872-1882) заклав дві шахти.
У 1869 р. почала діяти Курсько-Харківсько-Азовська залізниця, що сприяла активній розробці покладів кам”яного вугілля та будівництву коксового заводу.
У 1884 р. на землях сіл Зайцевого й Щербинівки та Хутора Нелепівського французькі інвестори утворили акціонерне товариство для розробки кам’яного вугілля й солі в південній Росії. Товариство скупило землі в околицях Щербинівки. Крім того, розпочато будівництво двох рудників: Нелепівського й Північно-Микитівського.
У жовтні 1917 р. в місті встановлено радянську владу.
У 1928 р. в центрі селища заклали великий парк. Згодом тут збудовано Палац культури. Водночас будуються нові приміщення фабрики-кухні, середньої школи, медичного техніку та інших культурно-побутових закладів.
У 1936 р. селище перейменовано на Дзержинськ і воно стало адміністративним центром однойменного району.
У 1938 р. Дзержинську надано статус міста.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 22 жовтня 1941 р. до 5 вересня 1953 р. Під час окупації на території міста діяла підпільна організація.
У перший же день після визволення почала діяти міськрада для відбудови міста.
Наприкінці ХХ ст. Дзержинськ був значним центром видобування вугілля (сім шахт), тут розташовувався фенольний завод.
У м. Дзержинську є тролейбусне і автобусне сполучення.
На початку ХХІ ст. на околицях Дзержинська працювали шахти ім. Ф. Дзержинського, «Північна», «Південна», «Торецька» (усі – ДП «Дзержинськвугілля») та «Новодзержинська». Працювали підприємства КХВ «Фенольний завод» ТОВ НВО «Інкор і Ко» і Курдюмівський завод кислототривких виробів, 12 підприємств комунального господарства, що надавали послуги з експлуатації житла, тепла і водопостачання тощо. Діяли санаторій-профілакторій; вісім Палаців культури та клубів, 23 бібліотеки, музей історії міста.
Список використаної літератури:
1. Дзержинськ // Географічна енциклопедія України : в 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. – К., 1989. – Т. 1. – С. 320.
2. Дзержинськ // Міста України : інформ.-стат. довід. – К., 2007. – С. 32.
3. Дзержинськ // Українська радянська енциклопедія : в 12 т. / голов. ред. М. П. Бажан. – 2-е вид. – К., 1979. – Т. 3. – С. 338.
4. Коваль А.П. Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с.
5. Коломієць М.С. Дзержинськ / М. С. Коломієць // Історія міст і сіл Української РСР : [в 26 т.] / Ін-т історії АН УРСР. – К., 1970. – Донецька область. – С. 313-331 : фот.
6. Міста і села України / Укр. видавничий консорціум, Укр. наук. т-во краєзнавства, геральдики та фалеристики, Укр. фонд культури ; авт.-упоряд. В. В. Болгов. – К. : УВК, 2008. – 555 с. : іл.
7. Пасенюк В.В. Дзержинськ / В. В. Пасенюк, В. М. Сліпцов // Енциклопедія Сучасної України : [у 25 т.] / НАНУ, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка. – К., 2007. – Т. 7. – С. 543: іл.