Місто Зугрес Донецької області – місто районного підпорядкування Харцизського району, розташоване на р. Кринці (притока р. Міусу) за 11 км від районного центру м. Харцизька, 37 км від обласного центру м. Донецька та 710 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 19910 осіб.
Назва міста походить від Зуївської ДРЕС (скорочено – ЗуГРЕС). Назва електростанції дано за найменуванням с. Зуївки.
У зв’язку з діяльністю Зуївської електростанції в 1929 р. було створено робітниче поселення на місці хутора Дубівки.
У грудні 1929 р. прийнято рішення про збільшення потужності Зуївської ДРЕС і встановлення при ній трьох турбогенераторів. Терміни будівництва були скорочені.
31 жовтня 1931 р. запрацювала перша турбіна Зуївської ДРЕС.
21 березня 1935 р. на обкому КП(б)У було обговорено заходи на виконання постанови РНК СРСР щодо будівництва другої черги Зуївської ДРЕС.
29 грудня 1936 р. було ухвалено рішення розпочати будівництво третьої черги станції.
7 березня 1937 р. було закінчено будівництво другої черги ДРЕС, що ознаменувалося підключенням в електромережу п’ятої турбіни.
У липні-серпні 1939 р. було завершено роботу з введення в експлуатацію першої в СРСР і єдиної в Європі турбіни потужністю 100 тис. кВт.
У 1938 р. Зугрес отримав статус міста районного підпорядкування. Влітку цього ж року місто благоустроєне: проведено теплофікацію, каналізацію, водопровід, електроосвітлення.
У 1939 р. в місті споруджено школу-десятирічку.
У 1940 р. при електростанції відкрито фабрично-заводське училище та філію Штерівського енергетичного технікуму.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 1941 р. до 3 вересня 1943 р.
9 січня 1944 р. стала до ладу перша турбіна потужністю 50 тис. кВт Зуївської ДРЕС. 19 травня 1944 р. здано в експлуатацію і другу турбіну. В 1945 р. запрацювали ще дві турбіни з тією ж потужністю. 18 червня 1946 р. відновлено дію турбіну потужністю 100 тис. кВт.
У листопаді 1946 р. запущено в експлуатацію ливарно-механічний завод м. Зугреса.
У 1951 р. створено ковбасну фабрику. У 1960 р. відбулася реконструкція і механізація фабрики, за рахунок чого збільшився обсяг продукції.
Наприкінці ХХ ст. у Зугресі працювали спеціалізоване підприємство «Донбасенергоспецремонт», Зуївська ДРЕС-2 та експериментальна ТЕЦ Всесоюзного теплотехнічного інституту (на базі колишньої Зуївської ДРЕС), Зуївський енергомеханічний і щебеневий заводи, ковбасна фабрика, рибне господарство «Донрибкомбінату», Зуївський енергетичний технікум.
Через м. Зугрес проходить автострада Донецьк – Ворошиловград.
На початку ХХІ ст. в місті працювали: ТЕЦ (колишня ГРЕС), ЗуТЕС (колишня ЗуГРЕС-2), Зуївський енергомеханічний, щебінковий, шлакоблочний заводи, ковбасна фабрика, рибне господарство. Діяли Зуївський технікум ДонНТУ, Зугреський професійний ліцей, Міський будинок культури.
Список використаної літератури:
1. Зугрес // Міста України : інформ.-стат. довід. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 45.
2. Зугрес // Українська радянська енциклопедія. У 12 т. / Голов. ред. М. П. Бажан. – 2-е вид. – К. : Голов. ред. УРЕ, 1979. – Т. 4. – С. 314.
3. Зугрэг // История городов и сел Украинской ССР. В 26 т. / П. Т. Тронько : Главная редакция Украинской советской энциклопедии, 1976. – Донецкая область. – С. 729-730 : фот.
5. Коваль А.П. Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с : іл.
6. Маркелов І.М. Зугрес / І. М. Маркелов, П. О. Сидоренко // Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. / Ін-т історії АН УРСР. – К. : УРЕ, 1970. – Донецька область. – С. 866-879 : фот. – Бібліогр. в підряд. прим.
7. Франчук В.П. Зугрес / В. П. Франчук // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. – К. : УРЕ ім. М.П. Бажана, 1990. – Т. 2. – С. 63-64 : фот.