Місто Бурштин Івано-Франківської області – місто Галицького району, розташоване на р. Гнилий Липі (ліва притока Дністра) за 16 км від районного центру м. Галича, 41 км від обласного центру м. Івано-Франківська та 498 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 15182 особи.
Назву виводять від того, що в цих місцях у гутах виготовляли бурштин. Існує легенда, за якою князівна загубила тут бурштинове намисто.На території сучасного Бурштина в XV ст. розташовувалося с. Нове (Нове Село), яке вперше згадується в 1436 р. До середини XVI ст. місто розрослося за рахунок ремісничо-торговельної частини населення і почало називатися містечком 
Бурштином (з 1596 р.). Тривалий час містечко належало родові Синявських.
Перші письмові згадки про Бурштин належать до 1554 р. Тоді в містечку було 100 господарств. Населення займалося землеробством і ремісництвом (шевство, кравецтво, ковальство, кушнірство, пекарство).
У XVI ст. у місті працювали млин, броварня, солодовня тощо.
У другій половині XVI ст. власником міста став польський магнат граф Скарбек. Тут збудували замок-фортецю.
У 1629 р. поблизу Бурштина відбулася польсько-татарська битва, внаслідок якої місто було пограбоване й зруйноване.
У 1630 р. Бурштин стає власністю графа Яблоновського.
Під час Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. мешканці міста взяли участь у воєнних діях.
У 1730-1750-х рр. жителі брали участь у русі опришків.
На початку ХІХ ст. Бурштин належав графові І. Скарбеку, який побудував тут великий палац, звів уніатську церкву (1802 р.), заснував католицький монастир сестер милосердя (існував у 1842-1945 рр.).
У 1829 р. у Бурштині виявлено поклади алебастру. Проте тут відбувалася лише кустарна розробка кар’єрів.
У 1849 р. було відкрито однокласну народну школу. У 1882 р. тут збудували приватну аптеку й два лікарські пункти.
У 1857 р. у містечку мешкало 3470 осіб.
У 1860-х рр. поблизу Бурштина прокладено залізницю й збудовано однойменну залізничну станцію.
У 1898 р. у містечку відкрито чотирикласну школу, яка в 1909 р. була реорганізована в п’ятикласну.
У роки Першої світової війни у місті в різний час перебували російські, австро-угорські, польські й радянські війська. З вересня 1920 р. Бурштин відходить під владу Польщі. Внаслідок воєнних дій місто зазнало значних руйнувань.
У 1920-1930-х рр. у місті діяли гуральня, цегельня, водяний млин, три пекарні.
У 1930 р. тут відкрито першу електростанцію.
У вересні 1939 р. Бурштин відійшов до складу УРСР.
У жовтні 1939 р. відновлено роботу електростанції. У містечку діяли Будинок культури, середня школа, хата-читальня, районна лікарня.
У 1940 р. Бурштину було надано статус селища міського типу. Протягом 1940-1962 рр. він був районним центром.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 4 липня 1941 р. до 26 липня 1944 р. Під час окупації на території Бурштина діяли підпільні групи.
У червні 1962 р. у місті почалося спорудження теплової електростанції. У 1964 р. тут було відкрито філію Київського енергетичного технікуму.
У 1960-х рр. у Бурштині діяли дві бібліотеки, Будинок культури, клуб.
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали ДРЕС, завод великопанельного домобудування та хлібокомбінат.
У 1993 р. Бурштину надано статус міста.
Місто поділяється на 2 частини: Старий Бурштин (старе місто) і Новий Бурштин (селище енергетиків).
На початку ХХІ ст. у місті працювали Бурштинська теплова електростанція, завод збірних залізобетонних конструкцій, хлібокомбінат та ін. На південь від міста розташоване Бурштинське водосховище.
Поблизу міста було виявлено кам’яні знаряддя праці доби бронзи та збереглося 6 стародавніх курганів.
Список використаної літератури:
1. Бурштин // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1989. – Т. 1. – С. 138.
2. Бурштин // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 18.
3. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с. : іл. – Бібліогр.: с. 282.
4. Никитюк В.Л. Бурштин / В. Л. Никитюк, О. О. Шубінець, Д. І. Юхнович // Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. / голов. редкол.: П. Т. Тронько [та ін.] ; редкол. тому: О. О. Чернов [та ін.]. – К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1971. – Івано-Франківська область. – С. 155-164 : іл. – Бібліогр. в підрядк. прим.
5. Олійник Я.Є. Бурштин / Я. Є. Олійник // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, Координац. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. – К. : Координац. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України, 2004. – Т. 3. – С. 634. – Бібліогр. в кінці ст.
6. Федунків З. Бурштин / З. Федунків // Міста і села Галицького району: історія, пам’ятки, особистості / П. Арсенич [та ін.] ; редкол.: В. Баран [та ін.]. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2001. – С. 120-145 : іл.