Місто Долина Івано-Франківської області – районний центр, розташований на р. Сивці (притока Дністра) за 58 км від обласного центру м. Івано-Франківська та 561 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 20969 осіб.
За переказом, територія міста належала князеві, який наказав вирубати навколишній ліс і оселився в долині біля соляних джерел. Від місця виникла й назва.
Місто виникло приблизно в другій половині Х ст. Заселення цих земель було певною мірою зумовлене наявністю покладів солі серед густих лісів. Люди, які переселялися сюди, вирубували ліс і споруджували житла. Тут було збудовано Вознесенський монастир.
Наприкінці ХІІ ст. на цьому місці виникло поселення, жителі якого видобували сіль, займалися землеробством і скотарством.
На горі Знесіння (458 м над рівнем моря; з неї проглядається вся стара частина міста) був збудований Вознесенський монастир ЧСВВ (не зберігся; нині там каплиця), у якому монах Теоклій у 1112 р. розпочав писати своєрідний літопис Долини (оригінал не знайдений; у пам’ятній книзі долинських солеварень зберігся переклад німецькою мовою, зроблений писарем долинської гміни Т. Білецьким). Проаналізувавши цей документ, львівський дослідник початку ХХ ст. Ф. П’єтрак зробив висновок про те, що роком відкриття соляних джерел, а отже й заснування міста, є 979.
У середині XIV ст. Долину захопили польські магнати. З XV ст. містечко стало адміністративним центром староства.
У 1525 р. на клопотання жителів Долині було надано магдебурзьке право.
Протягом XVI-XVII ст. містечко неодноразово зазнавало нападів татарських орд. Для його оборони було збудовано замок, насипано вали, залишки яких збереглися біля гори Замчища. Щоб підняти місто з руїн, король Сигізмунд ІІІ надав йому привілей, яким дозволялося будівництво млина на р. Тур’я (нині Тур’янка, протікає повз долинне озеро).У роки Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. мешканці міста підтримали повстанські війська.
За першим поділом Польщі (1772 р.) Долина опинилася під владою Австрії (від 1867 р. – Австро-Угорщина). Розпорядженням губернатора від 8 червня 1791 р. у міста відібрані привілеї і документи, що свідчили про приналежність Долини до розряду міст. Одночасно було заборонено використовувати титул «вільне королівське місто». Лише через кілька десятків років місту повернули магістрат.
Наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст. у Долині працювали солеварні, лісопилка, цегельня, ткацька майстерня.
У 1875 р. через місто було прокладено залізницю Стрий-Станіслав (нині – Івано-Франківськ), що сприяло розвитку промисловості.
У 1886 і 1898 рр. внаслідок пожеж містечко зазнало значних руйнувань. Так, солеварню було відбудовано лише в 1900 р.
У 1904 р. було розпочато будівництво школи (нині гімназія), у 1905 р. споруджено новий залізничний вокзал, у 1913 р. – електростанцію.
У роки Першої світової війни місто було пограбоване австрійськими військами. У 1919 р. Долина опинилася під владою Польщі.
У вересні 1939 р. містечко увійшло до складу УРСР. У 1940 р. Долина стала районним центром (до 1962 р. і від 1963 р.).
У 1940 р. тут введено в експлуатацію два цегельні заводи, шахту «Новичка», організовано артіль «Червона України», було розширено сіль завод, відремонтовано шахту «Барбара».
У роки Другої світової війни місто було окуповане спочатку угорськими фашистами, а згодом – німецько-фашистськими загарбниками в період з 1 липня 1941 р. до 31 липня 1944 р.У повоєнний період було відновлено роботу залізничної станції, ліспромкомбінату, сільзаводу, нафтопромислу, електростанції, водопроводу, маслозаводу, було створено промисловий комбінат і артілі.
У 1950 р. на спорудженій нафтовій вишці почався видобуток нафти. У 1952 р. розпочало роботу нафтопромислове управління «Долинанафта». У 1958 р. відкрито ще три родовища нафти. У містечку створено Болехівську контору розвідувального буріння.
У 1959 р. почала працювати будівельна база, розпочато будівництво заводу залізобетонних виробів і конструкцій, асфальтобетонного комбінату.
Протягом 1960-1966 рр. у Долині збудовано газопереробний завод.
У 1960-х рр. у місті діяли районна, міська та дитяча бібліотеки, клуби нафтовиків та заводу залізобетонних виробів і конструкцій тощо.
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали нафтодобувне управління «Долинанафтогаз», газопереробний, два заводи залізобетонних виробів і конструкцій, молочний, солеварний, сокоекстрактний, цегельний заводи, хлібокомбінат, швейна і бавовнопрядильна фабрики, швейне виробниче об’єднання.
На початку ХХІ ст. у Долині працювали нафтогазодобувне управління, газопереробний завод, тампонажне управління, підприємство з ремонту свердловин і спецтранспортних послуг, завод залізобетонних виробів, деревообробний завод, фабрики з пошиття швейних виробів та ін. Діяли Долинський краєзнавчий музеї «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів, Будинок техніки нафтовиків, Народний дім, кінотеатр тощо.
Список використаної літератури:
1. Бондар Б.М. Долина / Б. М. Бондар // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України. – К. : Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України, 2008. – Т. 8. – С. 218-219 : іл. – Бібліогр. в кінці ст.
2. Долина // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1989. – Т. 1. – С. 251.
3. Долина // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 34.
4. Долина, город // Пам’ятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР : (ил. справ.-кат.). В 4 т. / Госстрой УССР, Укрпроектреставрация, КиевНИИТИ. – К. : Будівельник, 1985. – Т. 2. – С. 230 : ил.
5. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А.П.Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с : іл. – Бібліогр.: с. 282.
6. Федорів О.Я. Івано-Франківськ та область : стислий путівник / О. Я. Федорів. – Х. : Біблекс, 2008. – 319 с. : іл., мапи. – (Кишеньковий гід). – Бібліогр.: с. 314-315.