Місто Яремче Івано-Франківської області – місто обласного підпорядкування, розташоване в долині р. Пруту (притока Дунаю) за 58 км від обласного центру м. Івано-Франківська та 562 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 7543 особи.
За одним з переказів, назва походить від імені першого поселенця Яреми Годованця. Інший переказ стверджує, що назва походить від імені бідняка Яреми, який осів на березі бурхливого Пруту й відвоював у гір клапоть землі, завівши господарство.
У 1788 р. Яремче відоме як поселення, що належало до с. Дори. Тут мешкало вісім сімей.
У 1895 р. через поселення споруджено залізницю Ділятин-Вороненка.
Села Ямна і Дора, які нині увійшли до складу міста, відомі з кінця XVI – початку XVIІ ст. Тут селилися селяни-втікачі.
У 1738-1745 рр. на території сучасної Яремчі діяли загони Олекси Довбуша.
У XVIII – на початку ХІХ ст. основним заняттям населення сіл Дори, Ямни та хутора Яремчі були тваринництво й обробка вовни.
На межі ХІХ-ХХ ст. Яремче розвивалося як селище дачного типу.
28 вересня 1910 р. хутір Яремча на підставі урядового рішення перетворений на самостійну адміністративну одиницю – гміну. У 1911 р. кількість населення міста складала 1000 осіб.У роки Першої світової війни Яремче кілька разів переходило з рук у руки й зазнало значних руйнувань. У 1919 р. містечко захопили польські війська. Незабаром у місті діяли 2 готелі, 44 пансіонати, 3 санаторії, 56 вілл, 53 гуцульські хати, призначені для відпочивальників.
У вересні 1939 р. місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 30 червня 1941 р. до 26 липня 1944 р. Під час окупації на околицях Яремчі діяли партизанські загони.
Протягом 1947-1948 рр. у Яремчі відкрито санаторії, будинок відпочинку.
У 1963 р. Яремчі присвоєно статус міста районного значення (Надвірнянський район). У цьому ж році в Яремчі була відкрита туристична база обласної дитячої екскурсійної станції.
У 1965 р. у місті створено цілорічну гірськолижну туристичну базу на 450 місць.
У 1967 р. в Яремчі відкрито пам’ятник партизанам-ковпаківцям і воїнам, які загинули в боях з німецько-фашистськими загарбниками (автори – художник В. Бородай, архітектор А. Ф. Ігнащенко).
У 1968 р. тут відкрито народний музей атеїзму.
У 1970-х рр. у Яремчі працювало 28 магазинів, 14 кіосків, 18 закладів громадського харчування, пошта, телеграф, автоматична телефонна станція, побутовий і пральний комбінати тощо. Тут працювали два лісництва, харчокомбінат. Діяли три бібліотеки.
Список використаної літератури:
1. Василевський В.М. Яремча / В. М. Василевський, Д. О. Мула // Історія міст і сіл Української РСР / голов. редкол.: П. Т. Тронько [та ін.] ; редкол. тому: О. О. Чернов [та ін.]. – К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1971. – В 26 т. : Івано-Франківська область. – С. 524-434 : іл. – Бібліогр. в підрядк. прим.
2. Івано-Франківщина : путівник. – Івано-Франківськ : [б. в., 2008]. – 112 с. : іл. – (Туристична енциклопедія).
3. Красий Р.П. Яремча : путеводитель / Р. П. Красий, Я. Ю. Дацюк. – Ужгород : Карпати, 1981. – 119 с. : ил.
4. Кругляк Ю.М. Імєя вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк. – К. : Наук. думка, 1978. – 151 с. – Бібліогр.: с. 148-151.
5. Яремча – Ворохта : фотоальбом / фото Б. О. Мінделя ; авт. тексту В. М. Волохіна. – К. : Мистецтво, 1980. – 94 с. : іл.
6. Яремча, город // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР : (ил. справ.-кат.). В 4 т. / Госстрой УССР, Укрпроектреставрация, КиевНИИТИ. – К. : Будівельник, 1985. – Т. 2. – С. 216 : ил.
7. Яремче // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1993. – Т. 3 : П-Я. – С. 465-466. – Бібліогр. в кінці ст.
8. Яремче // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 118.