Богодухів – районний центр Харківської області, розташований за 59 км від обласного центру м. Харкова та 390 км від м. Києва. Населення міста станом на 1 січня 2011 р. – 15 867 осіб. Селище на території сучасного міста відоме з 1517 р. як укріплений пункт Дяків Острог (Дякове Городище). Проте перший опис поселення зберігся за 1662 р. Тоді на території сучасного Богодухова оселилися понад 1 200 козаків на чолі з отаманом Тимофієм Крисою й заснували тут Богодухівську слободу. Переселенці збудували житло, а також міцне на той час укріплення – дубовий остріг і земляний вал, навколо якого був глибокий рів.
Походження назви міста пов’язане з церквою «во имя Бога Духа Святого». Згідно з іншою версією, назва походить від наявності чистого повітря на цій території.
На гербі Богодухова на срібному полі зображено тернове (або сливове) дерево з плодами.
Протягом існування поселення неодноразово зазнавало нападів кримських татар. Так, у 1680 р. кримські татари пограбували й розорили місто. Тому для захисту від нападників побудовано фортецю. Економічному розвиткові Богодухова сприяло його вигідне географічне розташування, адже тут проходив великий шлях, що з’єднував полкові міста Харків та Охтирку. Його розвитку сприяло й надання в 1681 р. магдебурзького права.
З 1681 р. по 1765 р. Богодухів був сотенним центром Охтирського козацького полку.
Протягом лютого – квітня 1709 р. (під час Північної війни 1708-1709 рр.) у Богодухові зосереджувалися російські війська під командуванням О. Меншикова та царевича Олексія.
На початку XVIII ст. населення слободи займалося переважно землеробством. Крім того, набули розвитку такі промисли: вичинка шкіри, чоботарство.
Після запровадження в 1780 р. Харківського намісництва Богодухів став повітовим містом. У 1781 р. Богодухівська слобода отримала статус міста. Основним господарським заняттям населення міста залишалося землеробство. Розвивалися також різні промисли.
Наприкінці XVIII ст. у м. діяла дерев’яна Соборна церква Успіння Пресвятої Богородиці (збудована в 1716 р.), у передмісті були дерев’яні церкви Покрови Богородиці, Архангела Михаїла, Живоначальної Трійці. У 1793 р. збудовано кам’яний храм. У дзвіниці Соборної церкви в 1802 р. влаштовано храм Святого Миколая. Цим храмом замінили дерев’яний Миколаївський храм Богодухова, відомий ще з 1679 р. За місцевими легендами, перший храм на ім’я Святої Трійці в Богодухові побудований раніше від Успенського храму.
Після реформи 1861 р. (відміна кріпосного права) селяни отримували в середньому по 2,17 десятин землі на душу, а 11,8% мешканців залишалися безземельними.
Наприкінці XIX ст. у місті було 1 600 будинків, працювало декілька цегляних і шкіряних заводів, церковно-приходська школа, жіноча гімназія, двокласне міське приходське училище.
На початку ХХ ст. в господарському розвитку міста чільне місце посідали цукрова й винокурна промисловості. На підприємствах повіту працювало 1 400 робітників.
Протягом 1917-1918 рр. у місті неодноразово змінювалася влада: імперської Росії, червоноармійців, петлюрівських загонів. 24 грудня 1918 р. у Богодухові встановлено радянську владу. У 1919 р. Богодухів захопили війська Денікіна, але 10 грудня цього ж року містом знову заволоділи радянські війська.
У січні 1920 р. у Богодухові працював театр, було відкрито народний дім, кінотеатр, 4 клуби, діяли 4 бібліотеки.
Від 1923 р. Богодухів – районний центр.
Під час Другої світової війни місто було двічі окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 12 жовтня 1941 р. до 18 лютого 1943 р. і з 12 березня до 7 серпня 1943 р. У часи окупації в Богодухівському районі активним був партизанських рух. Результатом воєнних дій стало те, що всі промислові підприємства, культурно-освітні заклади та 810 житлових будинків були зруйновані.
У післявоєнний період на базі мотороремонтних майстерень було створено авторемонтний завод. З промислових артілей виник побутовий комбінат, переобладнано й збільшено потужність молокозаводу, реконструйовано цегельні.
У 1960-х рр. у місті діяли поліклініка, лікарня, 2 диспансери, санепідемстанція, Будинок культури, 23 бібліотеки. У 1963 р. у Богодухові відкрито музей образотворчого мистецтва.
У 1991 р. у місті збудовано Свято-Покровський храм.
На початку ХХІ ст. у Богодухові працювали підприємства з виготовлення кондитерських виробів, борошна, масла, круп; молокозавод, хлібозавод. Діяли лікарня, Будинок культури, Богодухівський краєзнавчий музей. Крім Свято-Покровського храму, діяла Українська православна церква Московського патріархату.
У межах міста виявлено пам’ятку археології: стоянку періоду пізнього палеоліту, 2 поселення пізньозрубної культури (межа ІІ-І тисячоліття до н.е.), 4 селища скіфського часу (VI-III ст. до н.е.).