Місто Вовчанськ Харківської області – районний центр, розташований на р. Вовчій за 73 км від обласного центру м. Харкова та 521 км від м. Києва. Згідно зі статистичними даними останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 20 484 особи.
Слобода закладена на місці Салтинського городища на Вовчих Водах, названа за р. Вовчою, що бере початок у місцевості, де водилося багато вовків.
У другій половині XVII ст. землі Слобідської України активно заселялися вихідцями з Правобережжя. Так, у 1674 р. переселенці на чолі з Мартином Старочудним оселилися на р. Вовчі Води, заклавши слободу Вовчу.
З кінця XVII ст. до 1764 р. Вовчанськ був сотенним містечком Харківського полку. Після ліквідації Російською імперією полково-сотенного ладу на Слобожанщині увійшов до складу створеного у 1780 р. Харківського намісництва. З першої чверті XVIII ст. місто почало втрачати первинне значення військово-сторожового поселення і розвивалося як адміністративний центр. У 1781 р. Вовчанськ стає повітовим містом.
У 1810 р. у Вовчанську мешкало 3 933 осіб, у 1895 р. – 10 981 особа. Основним заняттям населення було сільське господарство й ремесла. В середині ХІХ ст. у місті щорічно відбувалося 8-9 ярмарків . Також у документах 1854 р. згадується про невеликий салотопний завод.
У 1882 р. в місті діяло 16 промислових підприємств, серед яких три цегельні, два парові млини й салотопний завод.
Внаслідок будівництва залізниці з Бєлгорода в Донбас у 1896 р. місто почало економічно розвиватися. У 1912 р. у Вовчанську до ладу стали дві олійниці та холодильник. На початку ХХ ст. на вулицях міста з’явилися кам’яні будинки, магазини.
У грудні 1917 р. у Вовчанську встановлено радянську владу. У 1923 р. місто стало районним центром.
У 1927 р. у Вовчанську почала функціонувати фабрика з виробництва хусток, у 1928 р. – ткацька фабрика. У цей час реконструйовано і розширено олійний завод. У 1930 р. відкрито швейну майстерню та інкубаторську станцію. Місто благоустроювалося.
Під час Другої світової війни Вовчанськ двічі був окупований: кілька днів у листопаді 1941 р. і з 10 червня 1942 р. до 10 лютого 1943 р. В період окупації в районі діяли партизанські загони.
У повоєнний період місто відбудовувалося. До літа 1943 р. у Вовчанську вже діяли хлібозавод, м’ясокомбінат, промкомбінат, цегельний завод. Відбудовувалася електростанція, млин, олійний завод. Провадилися відновлювальні роботи з діяльності шкіл і медичних закладів.
У 1960-х рр. у Вовчанську діяли кінотеатр, Будинок культури, клуби. Місто було повністю радіофіковане.
На початку ХХІ ст. у місті працювали промислові підприємства: ВАТ «Вовчанський агрегатний завод», ВАТ «Вовчанський м’ясокомбінат», ВАТ «Вовчанський молокозавод», державне лісогосподарство; функціонували Будинок культури, кінотеатр, дитяча школа мистецтв, 3 бібліотеки, історико-краєзнавчий музей.
На території міста було знайдено неолітичні поселення, кургани ранньобронзового віку.
Фото архітектора Дениса Вітченка (Харків)
Список використаної літератури:
1. Вовчанськ // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1989. – Т. 1 : А-Ж. – С. 198.
2. Вовчанськ // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкування О. Панасенко. – К., 2007. – С. 24.
3. Вовчанськ // УСЕ : Універсальний словникенциклопедія / ред. рада: М. В. Попович (голова) та ін. – 4-те вид., переробл. і доповн. – Львів, 2006. – С. 258.
4. Решодько П.Ф. Вовчанськ / П. Ф. Решодько, М. А. Щукін // Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. / редкол.: М. А. Сіроштан (голова), В. М. Селіванов, К. К. Шиян [та ін.]. – К., 1967. – Харківська область. – С. 356-370 : іл.