Місто Генічеськ Херсонської області – місто обласного значення, районний центр Бериславського району, розташоване на північно-західному березі Азовського моря на відстані 205 км від обласного центру м. Херсона та 737 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 21 633 особи.
Назва міста походить від слова «дженіче», що означає в перекладі з тюркської «тонкий» (від назви протоки). Перші поселенці називали його Усть-Азовським. Назви Генічеськ і Усть-Азовськ деякий час існували паралельно. Перша згадка про місто датується 1784 р., як про поселення Генічеськ.
У 1835 р. від Генічеська було прокладено поштовий тракт до Феодосії.
У 1837 р. Генічеськ отримав статус містечка і входив до складу Мелітопольського повіту Таврійської губернії.
У 1855 р. під час Кримської війни 1853-1856 рр. місто зазнало руйнувань.
У 1876 р. через Генічеськ було прокладено залізничну гілку від лінії Лозова – Сімферополь.
У 1903 р. селищу надано статус міста.
У 1921 р. Генічеськ став повітовим центром Запорізької області, а з 1923 р. – районним центром Катеринославського округу.
До квітня 1944 р. в місті велися бої за Арбатську Стрілку.
У 1944 р. місто стало районним центром Херсонської області.
На початку ХХІ ст. у місті працювали: асфальтовий завод, сільськогосподарське підприємство, хлібозавод, медично-виробнича компанія, машинобудівний завод, рибколгосп. Функціонували філії Херсонського технічного університету, Запорізького юридичного інституту МВС України; Будинок культури, Палац творчості дітей та юнацтва, 2 бібліотеки, Генічеський краєзнавчий музей.
Пам’ятками архітектури Генічеська є маяк (1879), храм Різдва Пресвятої Богородиці (1905), будівля колишньої міської управи (1908), арка Калімберта (1909) – залишок від палацу грецького купця Р. Калімберта.
На території міста знайдено курганні поховання епохи пізньої бронзи (друга половина ІІ – початок І тис. до н. е.).
Список використаної літератури:
1. Генічеськ // Визначні місця України / Упоряд.: Д. І. Гнатюк, Б. І. Силін; редкол.: І. О. Ігнаткін [та ін.]. – К. : Держполітвидав УРСР, 1958. – С. 630-631.
2. Генічеськ // Географічна енциклопедія України. У 3 т. / Відп. ред. О. М. Маринич. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1989. – Т. 1 : А-Ж. – С. 242 : фото. – Бібліогр. в кінці ст.
3. Генічеськ // Міста України : Інформ.-стат. довід. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 27.
4. Коваль А.П. Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с. : іл.
5. Коваль П.Д. Генічеськ : Фотонарис / П. Д. Коваль. – Одеса : Маяк, 1968. – 40 с. : іл.
6. Лук”янчикова Г.М. Генічеськ / Г. М. Лук’янчикова, С. В. Рудникова, І. В. Скляренко // Енциклопедія Сучасної України / Ін-т енцикл. досліджень НАНУ. – К. : Ін-т енцикл. досліджень НАНУ, 2006. – Т. 5 : Вод – Гн. – С. 463 : герби; іл.
7. Памятники истории и культуры Украинской ССР : Кат.-справ. / Гл. ред. П. Тронько ; зам. гл. ред.: Г. К. Злобин, Ю. А. Олененко ; секретарь В. И. Тимофеенко. – К. : Наук. думка, 1987. – 736 с. : ил., 44 вкл. л. – Имен. указ.: с. 714-736.