Городок – районний центр Хмельницької області. Місто розташоване на р. Смотричі (притока Дністра) за 47 км від обласного центру м. Хмельницького та за 364 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 17746 осіб. Вперше згадується в 1392 р., коли литовський князь Ф. Коріатович надав його з кількома селами своєму вельможі Бедриху. В актах XV ст. поселення значиться під назвами Городок, Грудек, Грудок. З кінця XV ст. належало магнатам Новодвірським і називалося Новодвором.
У 1550 р. і в наступні роки був цілковито знищений татарськими нападами. Поступово поселення відбудовувалося. Назване Городком, а назва Бедрихів (Бедриківці) закріпилася за селом, розташованим за 4 км на північ від Городка. Тоді ж поселення віднесено до категорії містечок. На його західній околиці споруджено дерев’яний замок. Згодом Городком – Новодвором з відбудованою фортецею володіли Гербурти, яким король дозволив збирати мито. З кінці XVI ст. Городок майже на два сторіччя перейшов до Замойських, далі – до Мнішків, які у 1834 р. продали його баронові Гейсмару.
Протягом 1672–1699 рр. Городок у складі Поділля підпорядковувався Туреччині.
Після другого поділу Польщі (1793 р.) увійшов до складу Російської імперії.
У 1795 р. Городок став повітовим містом подільського намісництва.
У 1839 р. у містечку споруджено цукровий завод.
У 1875 р. Городок належав родині Виноградських.
Наприкінці ХІХ ст. у Городку працювало 6 цегельних, 2 черепичні, 4 гончарні, 10 шкіряних, канатний і свічково-восковий заводи, 23 ремісничі підприємства, фабрика оздоблення фарфору.
На початку ХХ ст. засновано ливарно-механічну майстерню.
У роки Громадянської війни 1918–1920 рр. у місті неодноразово змінювалася влада. У 1920 р. в Городку було встановлено радянську владу.
У 1922 р. введено в експлуатацію місцеву електростанцію.
Протягом 1923–1930 рр. Городок був районним центром Проскурівської округи, згодом Вінницької і Кам’янець-Подільської (до 1954 р.) області.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 08 липня 1941 р. до 25 березня 1944 р. Під час окупації на території Городка діяла підпільна група.
До середини 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА.
З 1957 р. – місто районного підпорядкування.
У 1970-х рр. у місті працював цукровий комбінат, верстатобудівний завод, харчокомбінат, ремонтний завод, молочноконсервний комбінат, комбінат побутового обслуговування населення та ін. Діяли районний Будинок культури, Будинок культури при цукрокомбінаті, 2 бібліотеки тощо.
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали верстатобудівний, цукровий, плодоконсервний заводи, завод продовольчих товарів, молочноконсервний комбінат. Діяв музей історії району.
На початку ХХІ ст. у Городку працювали верстатобудівний, молочноконсервний, цукровий заводи та ін. Діяли Будинок культури, бібліотека, краєзнавчий музей тощо.
На території міста виявлено рештки поселення трипільської культури ІІІ тисячоліття до н. е., кілька поховань доби бронзи ІІ тисячоліття до н. е. та 27 житлових і господарських споруд ранньослов’янського поселення VI–VII ст. н.е.
Список використаної літератури:
1. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А. П. Коваль. – К. : Либідь, 2001. – 302 с. : іл.
2. Олійник І.В. Городок / І. В. Олійник // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України. – К. : Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України, 2006. – Т. 6. : Го-Гю. – С. 298-299 : іл.
3. Ростикус Р.П. Городок / Р. П. Ростикус, В. С. Степанков // Історія міст і сіл Української РСР. [В 26 т.] / Ін-т історії АН УРСР. – К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1971. – Хмельницька область. – С. 178-189 : іл.