Місто Красилів Хмельницької області – районний центр, розташований на р. Случі (притока Горині, басейн Дніпра) за 34 км від обласного центру м. Хмельницького та 299 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 19761 особу. Найдавніша назва – Красне. За переказами, вона відбила красиву мальовничу місцевість, де осіли перші поселенці. Присвійний суфікс «ів» вказує на походження назви від прізвища Красило.Перша письмова згадка про Красилів збереглася в акті 1444 р., за яким литовський князь Свидригайло надав своєму слузі Михайлу Олехновичу у володіння села Кременецького повіту, зокрема і «Красилів двір». Протягом 1497-1571 рр. Красиловом володіли князі Острозькі.
У XV-XVI ст. основним заняттям населення було сільське господарство, розвивалися ремесла (чинбарство, шевство).
У 1545 і 1552 рр. в історичних документах згадується красилівський замок.
Наприкінці XVI – на початку XVII ст. Красилів зазнав нападів татарських військ. У цей же час місто стає власністю Януша Острозького.
У XVIII ст. основним заняттям населення було землеробство. Розвивалися ремесла, зокрема шевське і кравецьке.
Після другого поділу Польщі в 1795 р. у складі Правобережної України Красилів відійшов до Російської імперії. З 1797 р. – волосний центр Старокостянтинівського повіту Волинської губернії.У 1842 р. у Красилові збудовано цукроварню, у 1851 р. працював винокурний завод, у 1870 р. відкрито 12 гарбарень, вапнярку. Наприкінці ХІХ ст. введено в дію два шкіряні й цегельний заводи.
У роки Громадянської війни 1917-1920 рр. у місті неодноразово змінювалася влада. У 1920 р. тут встановлено радянську владу.
У 1923 р. Красилів став центром району.
У 1940-х рр. у місті діяли дві міські бібліотеки та 19 бібліотек при клубах, Будинок культури, Будинок піонерів та ін.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 8 липня 1941 р. до 9 березня 1944 р. Під час окупації на території міста діяла підпільно-диверсійна група.
З 1964 р. Красилів віднесено до категорії міст районного підпорядкування.
У 1970-х рр. у місті працювали компресорна станція, цукрозавод, завод підйомно-транспортного устаткування, машинобудівний завод та ін.
Наприкінці ХХ ст. у Красилові працювали машинобудівний, агрегатний, комбікормовий, два асфальтові, цукровий завод, птахофабрика. Діяв історико-краєзнавчий музей.
Список використаної літератури:
1. Красилів // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. – Т. 2. – С. 209-210.
2. Красилів // Міста України : інформ.-стат. довід. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 57.
3. Кругляк Ю.М. Ім’я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк ; відп. ред. І. О. Варченко. – К. : Наук. думка, 1978. – 151 с. – Бібліогр.: с. 148-151.
4. Надолічна Е.І. Красилів / Е. І. Надолічна, Я. С. Шемчук // Історія міст і сіл Української РСР. [В 26 т.] / Ін-т історії АН УРСР. – К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1971. – Хмельницька область. – С. 365-375 : іл.