Місто Нетішин Хмельницької області – місто обласного значення, розташоване на р. Горині (притока Прип’яті, басейн Дніпра) за 136 км від обласного центру м. Хмельницького та 297 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 34358 осіб.
За легендою, назва міст походить від того, що ця територія була багнистою, з бідними землями, покритою лісами, й одного разу вона не потішила якогось мандрівника. На думку дослідників, назву слід пов’язувати з тим, що місцевістьбула болотистою, і тут не текла вода. Спочатку нібито було Нетечин, яке згодом трансформувалося у Нетішин. За іншою версією – від того, що люди, які тут проживали, начебто були не тихі (Нетишин), а бунтівливі. Ще одна версія пов’язує назву міста з іменни першого поселенця, котрого звали Нетіша (видозміни цього імені – Нетоша, Нетошко).
Уперше згадується в документальних джерелах в 1542 р. у зв’язку з поділом маєтків між удовою князя Костянтина Івановича Острозького Беатою Костелецькою та її донькою княжною Гальшкою. Згідно із цим документом, Нетішин, що був одним із замкових сіл, переходив у тимчасове розпорядження Беати Костелецької.
У 1566 р. за ІІ Литовським Статутом Нетішин входить до Луцького повіту Волинського воєводства.У 1870-х рр. село переходить у володіння доньки Беати Костелецької Гальшки Острозької, а згодом – у володіння князя Костянтина-Василя Острозького.
У 1603 р. Нетішин переходить у володіння Олександра Острозького. Після смерті князя в 1603 р. його маєтності, в тому числі й Нетішин, переходять у спадок його синам – Костянтину і Янушу Олександровичам. До часу їх повноліття ці землі тримала їхня мати – Анна Костчанка-Острозька. У 1621 р. Нетішин відходить княгині А.-А. Ходкевич.
Протягом 1654-1690 маєтки князів Острозьких знаходяться у володінні двох родів: спочатку частиною Острога володіє Ян Замойський, воєвода київський і сандомирський, а згодом, у силу родинних обставин, Острог переходить до Конецпольських. У цей період Нетішин зазнає занепаду через постійні татарські та козацькі набіги.
У 1690 р. Ян-Олександр Конецпольський передає Нетішин, коронному гетьману Станіславу-Яну Яблоновському
Після другого поділу Польщі (1973) Нетішин входить до складу Російської імперії (Ізяславська губернія, з 1979 р. – до Острозького повіту Волинської губернії).
У 1870 р в містечку на кошти прихожан було збудовано дерев’яну на кам’яному фундаменті православну церкву на честь святого Великомученика Георгія Побідоносця і таку ж дзвіницю.
У 1931 р. в Нетішині збудовано клуб, у приміщенні якого діяла бібліотека.
У 1936 р. збудовано Нетішинську гідроелектростанцію.У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 4 липня 1941 р. до 18 січня 1944 р.
У 1949 р. відновлено роботу місцевої ГЕС.
У 1975 р. Міністерством енергетики й електрифікації СРСР прийнято рішення від 17 квітня 1975 р. про техніко-економічне розміщення АЕС в Нетішинському пункті Хмельницької області.
У 1981 р. Нетішин віднесено до категорії селищ міського типу.
У 1984 р. Нетішин віднесено до категорії міст районного підпорядкування Славутського району.
У 1993 р. Нетішину присвоїли статус міста обласного значення.
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали Хмельницька АЕС, хлібний завод.
На околицях виявлено залишки поселень доби неоліту, бронзи та черняхівської культури.
Список використаної літератури:
1. Нетішин // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. – Т. 2. – С. 412.
2. Нетішин // Міста України : інформ.-стат. довід. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 70.
3. Нетішин // УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія / ред. рада: М. В. Попович (голова) [та ін.]. – 4-те вид., переробл. і доповн. – Львів : Тека, 2006. – С. 865.
4. Хмельницька область : путівник / редкол.: І. Курус (голова) [та ін.]. – К. : Богдана, 2010. – 318 с : іл. – Текст укр., англ. мовами. – Імен. покажч.: с. 312-318.