Місто Світловодськ Кіровоградської області (до 1969 р. – Кремгес) – місто обласного підпорядкування, районний центр, розташований на Кременчуцькому водосховищі на р. Дніпрі за 105 км від обласного центру м. Кропивницького та 282 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (5.12.2001) у місті мешкало 50 094 осіб. Від скороченого найменування Кременчуцької електростанції, у зв’язку з будівництвом якої виникло поселення, назване Кремгес. Нову назву створено, очевидно, від слів світло («електрика») і вода.
Землі сучасного Світловодська входили до Київської Русі. Наприкінці ХХ ст. при впадінні Тясьмину в Дніпро засновано селище Крилов. Селище обнесли земляними валами, на яких встановили частокіл. У середині ХІІІ ст. Крилов було зруйновано монголо-татарами. Селище відбудовано в XVІ ст. Слободу знову укріпили земляним валом. У 1616 р. Крилову надано Магдебурзьке право.
Поблизу Крилова 25 жовтня 1625 р. відбулася битва 20-тисячного загону козацьких повстанців за керівництва гетьмана Жмайла з 30-тисячною польською армією на чолі з гетьманом Конєцпольським, внаслідок якої була укладена так звана Куруківська угода.
Після поразки польського війська під Жовтими Водами і Корсунем Крилов увійшов до складу Чигиринського полку.
У 1720 р. Крилов був захоплений польською шляхтою.
У 1732 р. Криловська слобода підпорядкована Миргородському полку. У 1744 р. вона стала сотенним містечком цього полку з назвою Криловський шанець (невелика земляна польова фортифікаційна споруда, що служила для захисту від артилерії). Шанець було обнесено земляними валами. В середині XVIII ст. на берегах Тясьмину існувало 2 військові укріплення: старий лівобережний Крилов (територія Польщі) і Криловський шанець (територія Російської імперії).
У 1730-1760-х рр. мешканці польського Крилова брали активну участь у гайдамацькому русі.
У 1774 р. правобережний Крилов мав 1 000 дворів, 2 церкви.
З 1784 р. Крилов – посад Катеринославського намісництва, з 1795 р. під назвою Олександрія (до 1806 р.) – повітове місто Вознесенського намісництва. У 1806 р. Крилов став заштатним містом.
У 1822 р. місто перейменовано на Новогеоргіївськ. Тут розташовувався штаб полку та управління округом Новоросійського військового поселення.
Наприкінці 1850-х рр. у Новогеоргіївську працювало 24 салотопні заводи, шкіряні, свічкові, цегельні, миловарні, костопальні підприємства.
Наприкінці ХІХ ст. у Новогеоргіївську розвивалися кустарні промисли, зокрема обробка шкір (3 шкірзаводи), переробка лісу; а також ремесла – колісне, бондарне, столярне, виготовлення дерев’яного посуду, виробництво возів і фургонів.
У 1905 р. в Новогеоргіївську почав діяти лісопильний завод. У 1910 р. діяли 4 заводи механічної обробки дерева, 3 млини, пивоварний завод, 4 шкірзаводи, 4 слюсарні майстерні.
Внаслідок подій Громадянської війни 1918-1920-х рр. у селищі було встановлено радянську владу.
На початку 1920-х рр. місто входило до Кременчуцької губернії. З 1923 р. Новогеоргіївськ – районний центр Олександрійського округу.
У 1939 р. Новогеоргіївський район увійшов до складу новоствореної Кіровоградської області. Тоді ж Новогеоргіївськ віднесено до категорії міст обласного підпорядкування.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 7 серпня 1941 р. до 1 жовтня 1943 р. Під час окупації на території міста діяла підпільно-диверсійна група.
У 1954 р. Радою Міністрів СРСР ухвалено рішення про початок будівництва Кременчуцького гідровузла на Дніпрі. У 1957 р. закладено Кременчуцьку ГЕС. У 1960 р. Кременчуцьку ГЕС введено в експлуатацію.
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали Кременчуцька ГЕС, заводи чистих металів, твердих сплавів і тугоплавких металів, радіоприборів, виробниче об’єднання «Дніпроенергобудівіндустрія», меблева фабрика, керамічний, маслоробний і хлібний заводи, завод залізобетонних конструкцій, лісгоспзаг. Діяв музей історії району.
На території сучасного Світловодська та міст Новогеоргіївська і Крилова виявлено поселення доби неоліту (IV тисячоліття до н. е.), курганний могильник та кілька поселень доби бронзи (ІІ тисячоліття до н. е.), городище чорноліської культури (на горі Московській). Також знайдено 2 скарби римських монет, виявлено кілька ранньослов’янських поселень черняхівської культури й залишки давньоруського поселення.
Список використаної літератури:
1. Богульський А.А. Світловодськ / А. А. Богульський, В. В. Журавський, В. В. Тумаков // Історія міст і сіл Української РСР. [В 26 т.] / Ін-т історії АН УРСР. – К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1972. – Кіровоградська область. – С. 700-715 : іл., мапа, фото.
2. Кругляк Ю.М. Ім”я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк ; відп. ред. І. О. Варченко. – К. : Наук. думка, 1978. – 151 с. – Бібліогр.: с. 148-151.
3. Памятники истории и культуры Украинской ССР : кат.-справовник / гл. ред. П. Тронько ; зам. гл. ред.: Г. К. Злобин, Ю. А. Олененко ; секретарь В. И. Тимофеенко. – К. : Наук. думка, 1987. – 780 с. – Имен. указ.: с. 714-736.
4. Світловодськ // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1993. – Т. 3 : П-Я. – С. 167-168. – Бібліогр. в кінці ст.
5. Світловодськ // Міста України : інформ.-стат. довід. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 90.