Місто Знам’янка Кіровоградської області – місто обласного значення, районний центр, розташований за 41 км від обласного центру м. Кропивницького та 282 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) у місті мешкало 29 200 осіб. Назва сучасного міста походить від найменування розташованого поблизу села Знам’янки (яке згодом перейменували на Знам’янку Другу).
Засноване селище в 1869 р. у зв’язку з будівництвом залізниці Одеса-Харків і станції. У 1873 р. відкрито рух поїздів на дільниці Знам’янка-Миколаїв, а через три роки – до Фастова. Одночасно з будівництвом станції на землях, орендованих у поміщиків Осипових переселенцями із сусідніх сіл та з інших повітів, виникло невелике селище залізничників – Осипове. На межі ХІХ-ХХ ст. на південь від станції виникло селище Ліницьке (згодом – Наталіївка, Козьми).
У 1883 р. збудовано нове приміщення станції, а також закінчено будівництво ремонтних цехів.
Внаслідок воєнних дій Громадянської війни 1917-1920 рр. у місті встановлено радянську владу. У 1920-х рр. у Знам’янці працювали млин, дві олійниці, дві крупорушки, шість хлібопекарень, три ковбасні цехи, завод фруктових вод, кілька кустарних майстерень, цегельня, маслозавод, гончарний цех, корзиночка майстерня та ін.
У 1923 р. Знам’янка стала районним центром. До селища приєднано с. Хвощевате (Патрина). До 1925 р. район адміністративно підпорядковувався Олександрійському, а потім – до Єлисаветградського округу.
У 1924 р. у Знам’янці відкрито школу фабрично-заводського навчання, дитячий будинок.
У 1930 р. Знам’янці віднесено до категорії селищ міського типу.
З 1932 р. Знам’янка стала райцентром Одеської, з 1937 р. – Миколаївської, з 1939 р. – Кіровоградської області. У 1938 р. селище Знам’янка переведено до розряду міст районного, у 1939 р. – обласного підпорядкування. У 1940-х рр. було розширене паровозне й збудовано вагонне депо, авто контрольний пункт і пункт технічного нагляду.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 5 серпня 1941 р. до 9 грудня 1943 р. Під час окупації на території міста діяли підпільно-диверсійна трупа і партизанські загони.
Наприкінці 1943 р. було відновлено роботу залізниці. На початку 1944 р. почали працювати промислові артілі, фабрики «Індпошиття» і «Ширпотреб», хлібозавод і дві пекарні. У 1945 р. організовано харчокомбінат.
У 1946 р. була затверджена схема генерального плану забудови Знам’янки.
У 1952 р. збудовано пасажирський вокзал.
У 1961 р. створено Знам’янський завод залізобетонних виробів, у 1962 р. – овочеконсервний завод, у 1971 р. – хлібозавод.
У 1970-х рр. у місті діяли залізничний клуб, Палац культури, сім бібліотек тощо.
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали підприємства залізничного транспорту, завод продовольчих товарів, консервний, сироробний заводи тощо. Діяла літературно-меморіальна кімната-музей Т. Г. Шевченка.
Список використаної літератури:
1. Знаменка // Географический энциклопедический словарь / ред. А. Ф. Трёшников. – М. : Совет. энцикл., 1989. – С. 179.
2. Знам”янка // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. – Т. 2. – С. 53. – Бібліогр. в кінці ст.
3. Знам”янка // Міста України : інформ.-стат. довід. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 43.
4. Кругляк Ю.М. Ім”я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк ; відп. ред. І. О. Варченко. – К. : Наук. думка, 1978. – 151 с. – Бібліогр.: с. 148-151.
5. Міста і села України : [іст.-краєзн. нариси] / Укр. вид. консорціум, Укр. наук. т-во краєзнавства, геральдики та фалеристики, Укр. фонд культури ; авт.-упоряд. В. В. Болгов. – К. : УВК, 2008. – 555 с. : іл. – Бібліогр.: с. 547.
6. Проценко В. Знам’янка / В. Проценко, В. Шкода. – Дніпропетровськ : Промінь, 1971. – 91 с.
7. Шкода В.Є. Знам’янка / В. Є. Шкода // Історія міст і сіл Української РСР. [В 26 т.] / Ін-т історії АН УРСР. – К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1972. – Кіровоградська область. – С. 286-305 : іл., мапа, фот.