Місто Бориспіль Київської області – місто обласного підпорядкування, районний центр, розташований у східній частині області, за 38 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 53336 осіб.
Місцевість, де виник Бориспіль, у літописах згадується як Льто (Альто) – від річки Альти. Деякі дослідники пов’язують назву з іменем князя Бориса – сина князя Володимира і брата Ярослава Мудрого. Князя Бориса тут було вбито його братом Святополком Окаянним. Відтоді місцевість прозвали Борисовим полем, а згодом літописним Барочем, з якого і походить сучасна назва міста Бориспіль.
Перша літописна згадка про місцевість, де виросло місто, належить до початку XI ст. Бориспіль – одне з найдавніших поселень Київщини, що виконувало функцію укріпленого пункту за часів Київської Русі, та було місцем відпочинку для різних посольств, княжих дружин, князів та гінців.
Протягом XIII-XV ст. внаслідок монголо-татарської навали місто та його околиці були зруйновані, а територія залишалася малозаселеною. Згодом Бориспільська земля перейшла у власність Литовського князівства.
Після 1590 р. містечко Бориспіль отримав у володіння польський князь Войтех Чоновицький. А у 1596 р. Сигізмунд ІІІ зробив його королівською маєтністю. В часи польського панування місту було надано Магдебурзьке право.
Активну участь брало місцеве населення у селянсько-козацьких повстаннях XVI-XVII ст. Після повалення польсько-шляхетської влади в 1649 р. Бориспіль стає сотенним містечком Переяславського полку. А після возз’єднання України з Росією наприкінці XVII ст. Бориспіль являв собою досить велике містечко з двома брамами – Київською і Переяславською. Тут оселяються переважно міщани, які займалися різними видами ремесел.
У 1802 р. Бориспіль став волосним центром Переяславського повіту Полтавської губернії та перетворився на значний економічний центр. Цьому сприяло те, що тут проходив шлях Київ-Полтава.
З 1929 р., після встановлення радянської влади, Бориспіль увійшов до складу Київської губернії, а з 1923 р. став центром району.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 26 вересня 1941 р. до 23 вересня 1943 р. Під час окупації на території міста діяв партизанський загін.
У повоєнні роки у місті почалася активна відбудова зруйнованого господарства, відродження тваринництва, відбудова міста. Значний прибуток місту дає парниково-тепличне господарство. У 1960-х рр. у місті почали працювати швейна фабрика, завод залізобетонних виробів, маслозавод, тощо.
У 1965 р. в Борисполі відкрито один з найбільших нині діючих у світі міжнародних аеропортів.
На початку 1970-х рр. Бориспіль почав інтенсивно розбудовуватись: з’явилися нові житлові квартали, де живуть переважно працівники аеропорту.
На початку 1980-х рр. на території міста та району працювали 36 промислових та сільськогосподарських підприємств, 27 будівельних і транспортних організацій, 20 шкіл, 34 будинки культури, 47 бібліотек, будинок побуту тощо.
Поблизу Борисполя в урочищі Язвина могила розкопано 12 курганів і знайдено поховання доби бронзи, а також 7 поховань скіфських воїнів. З Борисполя походить одна з перших знахідок сребреника Володимира Святославовича. Тут збереглися залишки городища часів Київської Русі.
Нині Бориспіль – повітряні ворота столиці України.
Список використаної літератури:
1. Бориспіль // Міста України : інформ.-стат. довід. – К., 2007. – С. 17.
2. Бориспіль // Центральна Україна : путівник / С. Л. Удовік. – К., 2008. – С. 148.
3. Гриценко А.П. Бориспіль / А. П. Гриценко, П. А. Лавров // Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. / Інт історії АН УРСР. – К., 1971. – Київська область. – С. 183-195 : іл.
4. Кругляк Ю.М. Ім’я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк ; відп. ред. І. О. Варченко. – К. : Наук. думка, 1978. – 151 с.
5. Местечко Борисполе в XVII-м веке. Акты мейского уряда 1612-1699 гг. с предисл. / Изд. журн. «Киев. старина» ; предисл. А. В. Стороженко. – К. : Изд. журн. «Киев. старина», 1892. – 110, XVII с.
6. Придатко О.М. Бориспіль / О. М. Придатко // Енциклопедія Сучасної України. У 25 т. / НАН України, Координац. бюро ЕСУ. – К., 2004. – Т. 3. – С. 313-314 : іл.