Місто Фастів Київської області – місто обласного значення, районний центр, розташований на обох берегах р. Унава за 72 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 51522 особи. Ймовірно, назва походить від особового імені чи прізвиська (на що вказує присвійний суфікс -ів). Згідно з переказом, назву виводять від слова «хвости», яких багато лишилося після розгрому половців. Згідно з іншою легендою, Семен Палій сам знищив 700 польських загарбників і нібито цим «хвастався», ходячи містом.
В історичних джерела Фастів вперше згадується в 1390 р. Тоді київський князь Володимир Ольгердович підтвердив право роду князів Рожиновських на володіння містом.
На початку XV ст. у зв’язку з постійними нападами монголо-татар жителі залишили місто. Лише на початку XVI ст. тут знову оселялися люди.
У середині XVI ст. Фастовом володіли Івашенцевичі.У 1601 р. польський король Сигізмунд ІІІ за клопотанням тодішнього власника Фастова єпископа Й. Верещинського надав місту магдебурзьке право.
У 1612 р. було відкрито єзуїтський колегіум.
У 1638 р. католицький єпископ Київський О. Сколовський заснував у Фастові у монастир бернардинів.
Під час Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. Фастів був сотенним містечком Білоцерківського повіту.
Відповідно до умов Андрусівського перемир’я Фастів залишився у складі Польщі.
Протягом XVII ст. – початку XVIII ст. Фастів був у центрі подій повстання українців під проводом С. Палія. На той час містечко стало столицею Правобережної України.
На початку XVIII ст. Фастів став єпископською резиденцією.
Після невдалого Прутського походу Петра І в 1712 р. російський уряд змушений був повернути правобережні землі Польщі. Відповідно до умов миру ці землі мали лишатися пусткою, а жителі – переселися на Лівобережжя. Протягом 1712-1714 рр. мешканці Фастова оселилися в районі Василькова.
Протягом 1715-1730 рр. містечко знову заселялося.
Після приєднання України до Російської імперії Фастів увійшов до складу Васильківського повіту Київської губернії. У 1843 р. містечко стало волосним центром.
У середині XVIII ст. у містечку працювали броварні, гуральня. Щороку відбувалося сім ярмарків.
У 1870 р. через Фастів пройшла залізниця Київ-Одеса. Одночасно в містечку збудовано котельно-механічний завод. У 1900 р. на базі цього заводу утворилося «Акціонерне товариство Ф. Брандта».На початку ХХ ст. у Фастові працювали кустарні підприємства: два шкіряні, два миловарні, п’ять цегельних, кілька медоварних підприємств, сім водяні млини, п’ять крупорушок тощо.
По завершення Громадянської війни 1917-1920 рр. у Фастові встановлено радянську владу. Цікавим історичним фактом цього історичного періоду те, що у грудні 1918 р. на залізничній станції Фастів у вагоні було підписано Акт про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину державу. У наш час із цього вагону створено «Музей на колесах».
Протягом 1921-1925 рр. було відбудовано залізничну станцію, завод з виготовлення шпал, майстерню ремонту сільськогосподарських машин, два парові млини. У 1926 р. введено в експлуатацію чавуноливарний завод.
У 1938 р. Фастів віднесено до категорії міст.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 22 липня 1941 р. до 07 листопада 1943 р. Під час окупації у Фастові діяли підпільні організації, партизанські загони.У 1944 р. було відновлено дію електростанції, заводу «Червоний Жовтень», хлібозаводу, діяльність шкіл.
У 1963 р. Фастів віднесено до категорії міст обласного підпорядкування. На цей час у ньому працювали 14 промислових підприємств, 12 транспортних і шість будівельних організацій.
Наприкінці ХХ ст. у Фастові працювали підприємства з обслуговування залізничного транспорту, завод хімічного машинобудування, завод електромеханічного устаткування, завод газомазутних пальникових пристроїв і газовикористовуючої апаратури, завод споживчої тари, цегельний завод, меблева і швейна фабрики.
На території міста виявлено пізньопалеолітичну стоянку, де знайдено залишки вогнищ та місця для виготовлення крем’яних знарядь праці. На околицях Фастова виявлено також прясла з червоного шиферу та бронзовий енколпіон період у Київської Русі. Між Фастовом і Мар’янівкою розкопані кочівницькі кургани (Х-ХІІ ст.).
Список використаної літератури:
1. Дванадцять маршрутів Київщиною : путівник / Авт. тексту і фот.: Р. Маленков, О. Година. – К. : Грані-Т, 2008. – 104 с. : іл.
2. Діденко В.В. Фастів / В. В. Діденко // Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. / Ін-т історії АН УРСР. – К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1971. – Київська область. – С. 679-694 : фот. – Бібліогр. в підряд. прим.
3. Енциклопедія архітектурної спадщини України : тематичний словник багатотомного видання / Укр. акад. архітектури ; авт. В. Тимофієнко. – К. : [Б. в.], 1995. – 365 с.
4. Київська область // 500 чарівних куточків України, які варто відвідати : путівник / Уклад.: Т. І. Лагунова, Ю. Ю. Кашуба. – Х. : Кн. клуб “Клуб Семейного Досуга”, 2007. – С. 160-176 : іл.
5. Кругляк Ю.М. Ім’я вашого міста :п назв міст і селищ міського типу Української РСР / Ю. М. Кругляк; відп. ред. І. О. Варченко. – К. : Наук. думка, 1978. – 151 с. – Бібліогр.: с. 148-151.
6. Фастів // Міста України : інформ.-стат. довід. – К. : АВК-Росток, 2007. – С. 105.