Місто Обухів Київської області – районний центр, розташований на річках Кобринці й Стугні за 45 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 32737 осіб.
Назва походить від прізвища підданого князя Острозького – Обуха, який певний час володів селищем.Вперше згадується в історичних документах XIV ст. На місці сучасного Обухова тоді існувало поселення Лукавиця. У 1430-х рр. литовський князь Свидригайло подарував її київському воєводі С. Г. Юрші.
У 1482 р. орда кримського хана Менглі-Гірея спустошила місцевість. Згодом це поселення за назвою Кухмістровщина належало литовському міністру П. Олехновичу. В 1588 р. Лукавицю за 300 кіп литовських грошей купив князь Я. Острозькому. Вона були обнесена частоколом і ровом. Певний час село належало Обуху, підданому князя.
У роки Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. Обухів був сотенним містечком. У 1651 р. містечко було зруйноване внаслідок нападу татар. Проте воно швидко відбудувалося. На початку 1654 р.
Згідно з умовами договору 1686 р. Обухів залишився за Польщею.
У 1796 р. половина містечка з прилеглими землями були подаровані Петром І київському цивільному губернатору М. М. Бардєєву, його синам і онукам. Інша половина перейшла в казну і називалася ранговою.
У 1834 р. в Обухові мешкало 5165 осіб. У 1845 р. в містечку діяли полотняна фабрика, цегельний завод, гуральня.
У 1860 р. в Обухові було відкрито приватну школу. У 1864 р. відкрилася парафіяльна школа.
У 1872 р. тодішній власник містечка князь Горчаков побудував тут винокурний завод.
На початку 1918 р. в Обухові встановлено радянську владу. У березні 1918 р. містечко окуповане німецькими військами. У лютому 1919 р. містечко захопили червоногвардійці. Протягом вересня-грудні 1919 р. Обуховом володіли денікінці. Наприкінці 1919 р. місто перейшло під радянську владу. У травні 1920 р. в Обухів увійшли білополяки. На початку червня 1920 р. в місті знову встановлено радянську владу.
У 1923 р. Обухів став районним центром.
У 1929 р. було відкрито новий клуб з бібліотекою.
У період Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 30 липня 1941 р. до 8 листопада 1943 р. Під час окупації в Обухові діяли підпільні організації.
У 1970-х рр. в місті діяли молокозавод, відділення «Сільгосптехніки», «Міжколгоспбуд», цегельний завод, промкомбінат, радіорелейна станція, радгоспи.
Наприкінці ХХ ст. в Обухові працювали картонно-паперовий комбінат, завод силікатних стінових матеріалів, цегельний завод, завод вентиляційних виробів і конструкцій, завод «Металокерамік», біохімічний, молочний заводи й завод рибоводної техніки.
В місті та на околицях виявлені срібні й бронзові монети ІІ-V ст. н.е. з Греції, Риму й Візантії, а також скарб ювелірних речей ХІІ-ХІІІ ст. (срібні колти, шийні гривни, браслет тощо).
Список використаної літератури:
1. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А. П. Коваль. К. : Либідь, 2001. 302 с : іл.
2. Обухів // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. К., 1990. Т. 2. С. 439.
3. Обухів // Міста України : інформ.стат. довід. К., 2007. С. 75.
4. Обухів // Центральна Україна : путівник / С. Л. Удовік. К., 2008. С. 154.
5. Романенко Л.Н. Обухів / Л. Н. Романенко, В. І. Шелудченко // Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. / Інт історії АН УРСР. – К., 1971. Київська область. С. 464473 : іл.